Справа: № 826/18457/13-а (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
20 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Горбань Н.І.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інструментальний завод» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інструментальний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування вимоги,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інструментальний завод» відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2013 року відповідачем виставлено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ю-14, відповідно до якої ПАТ «Інструментальний завод» зобов'язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 22 367,80грн.
06 грудня 2013 року виставлено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ю-338, відповідно до якої ПАТ «Інструментальний завод» зобов'язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 22 367,80грн.
13 січня 2014 року виставлено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) №Ю-146, відповідно до якої ПАТ «Інструментальний завод» зобов'язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 21 105,70грн.
Не погоджуючись із вказаними вимогами, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.
Пунктом першим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 цього Закону).
При цьому згідно із п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 цього ж Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Частиною одинадцятою статті 9 Закону передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.09.2013р. за позивачем рахується борг з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 22 367,80грн. (картка особового рахунку ПАТ «Інструментальний завод»).
За таких обставин, податковим органом правомірно прийняті оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інструментальний завод» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Ухвала складена у повному обсязі 21.08.2014р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Горбань Н.І.