Справа: № 823/60/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
12 серпня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів: Карпушової О.В., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області, третя особа - Черкаське міжрайонне відділення дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, -
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області, за участю третьої особи - Черкаського міжрайонного відділення дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині не виплати йому коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності в період з 19.03.2013 року по 19.07.2013 року, зобов'язати відповідача здійснити відповідне нарахування та виплату.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час відсторонення від посади працівник не має права на отримання допомоги по тимчасовій втраті працездатності, оскільки під час такого відсторонення заробітна плата ним не отримується.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що 15.11.2012 року наказом №74-к позивач призначений на посаду начальника Управління Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області.
Наказом Держземагентства України від 19.03.2013 року №916-кт/а позивача було відсторонено від займаної посади у зв'язку зі складанням стосовно нього адміністративного протоколу за скоєння правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-2 КУпАП (порушення обмежень щодо використання службового становища).
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.06.2013 року у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення провадження закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку зі скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області №170-к від 18.07.2013 року про оголошення наказу Держземагентства України від 18.07.2013 року №1477-кт/а позивача було допущено з 19.07.2013 року до виконання обов'язків за займаною посадою.
У той же час, протягом періоду відсторонення від посади - з 19.03.2013 року по 19.07.2013 року - позивач перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності:
- від 04.04.2013 року серії АГБ №408853, який посвідчує непрацездатність в період з 19.03.2013 року по 04.04.2013 року;
- від 05.04.2013 року серії АГБ №427335, який посвідчує непрацездатність в період з 05.04.2013 року по 08.04.2013 року;
- від 19.04.2013 року серії АВШ №882562, який посвідчує непрацездатність в період з 09.04.2013 року по 19.04.2013 року;
- від 31.05.2013 року серії АВШ №065822, який посвідчує непрацездатність в період з 22.03.2013 року по 01.06.2013 року;
- від 21.06.2013 року серії АВШ №065754, який посвідчує непрацездатність в період з 03.06.2013 року по 21.06.2013 року;
- від 25.06.2013 року серії АГВ №573522, який посвідчує непрацездатність в період з 25.06.2013 року по 04.07.2013 року та з 05.07.2013 року по 05.07.2013 року;
- від 11.07.2013 року серії АГБ №597511, який посвідчує непрацездатність в період з 11.07.2013 року по 16.07.2013 року та з 16.07.2013 року по 19.07.2013 року.
Оскільки станом на день звернення до суду з позовом позивачу не відшкодовано коштів за вказаними листками непрацездатності, останній звернувся у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам місцевого суду та доводам апелянта, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Положеннями ч. 1 ст. 29 вказаного Закону визначено, що застраховані особи, зокрема, мають право, у разі настання страхового випадку, отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), зокрема, у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону).
Приведені норми гарантують працівнику матеріальне забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку, зокрема, у разі хвороби, що не пов'язана з нещасним випадком на виробництві.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що позивачу зазначена допомога за період перебування на лікарняному виплачена не була через те, що його було відсторонено від займаної посади у зв'язку із складання щодо нього адміністративного протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення.
Обговорюючи дані доводи, колегія суддів зауважує, що згідно ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Зі змісту частини 1 статті 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» слідує, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.
У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.
Враховуючи приведені норми, колегія суддів зауважує, що відсторонення від роботи є тимчасовим заходом з усунення працівника від роботи. Під час відсторонення від роботи дія трудового договору не припиняється, за працівником зберігається робоче місце. Оскільки фактично робота працівником на час відсторонення не виконується, виплата заробітної плати йому не проводиться.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за адміністративне корупційне правопорушення було закрито не у зв'язку з відсутністю події або складу такого, а через скасування акту, яким встановлено відповідальність за таке, позивач не мав права на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак і права на компенсацію заробітної плати через втрату працездатності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, адже аналіз вищевикладених положень «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» свідчить про те, що за своєю сутністю допомога по тимчасовій непрацездатності покликана компенсувати втрату заробітної плати (доходу), на яку застрахована особа вправі була розраховувати у разі ненастання страхового випадку.
Апеляційний суд не враховує покликання апелянта на те, що виключний перелік підстав для не надання допомоги по тимчасовій втраті працездатності визначений у частині 1 статті 36 названого Закону і він не містить такої підстави як відсторонення особи від роботи, оскільки положення приведеної норми не спростовують попередні висновки суду про те, що така допомога виплачується як компенсація заробітку, що не був отриманий працівником через настання страхового випадку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не доводять помилковості викладених у постанові суду першої інстанції висновків, або ж порушень судом норм матеріального чи процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, спростовуються вищевикладеним, а тому не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.В. Карпушова
суддяС.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Карпушова О.В.
Шелест С.Б.