"12" серпня 2014 р. Справа № 920/1489/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Плужник О.В.
при секретарі: Полубояриній Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Сіденко Л.В., дов. №30/133 від 30.12.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№1946 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2014 року у справі №920/1489/13
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми
про стягнення 60 856,71 грн.,-
У серпні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 36699,33 грн. основного боргу, пені в сумі 15526,86 грн., інфляційних втрат в сумі 4790,37 грн. та 3% річних в сумі 5156,11 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього обов'язків за договором від 20.12.2010 року №06/10-2115.
Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2013 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг в сумі 36699,33 грн. за поставлений природний газ за договором №06/10-2115 від 20.12.2010 року, 15526,86 грн. пені, 3 % річних в сумі 4888,52 грн., інфляційні збитки в сумі 3742,05 грн., а також 1684,08 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 03.04.2014 року касаційну скаргу ПАТ "Сумигаз" задоволено частково. Рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі №920/1489/13 в частині задоволення позову скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року у справі №920/1489/13 залишено без змін.
За результатами нового розгляду 20.06.2014 року господарським судом Сумської області прийнято рішення по справі № 920/1489/13 (суддя Заєць С.В.), яким в частині стягнення суми основного боргу провадження у справі припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4888,52 грн. 3% річних, 3742,05 грн. інфляційних збитків, а також 1281,43 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача пені у сумі 15526,86 грн. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції в цій частині прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2014 року по справі №920/1489/13 в частині відмови у стягненні пені - скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 15526,86 грн. пені.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (від 04.08.2014 року вх.6254) зазначив, що оскаржене рішення в частині відмови у стягненні з відповідача пені у сумі 15526,86 грн. ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2014 року в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання 12.08.2014 року представник позивача не з'явився, надіслав телеграму, в якій просить суд розглядати справу без участі представника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за наявними матеріалами, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник - позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (покупець - відповідач у справі) укладений договір поставки природного газу за державні кошти №06/10-2115. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати покупцеві в 2011 році природний газ власного виробництва та імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах встановлених в договорі.
Розділом 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати вартості природного газу, відповідно до якого оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору)
Згідно з п. 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до приписів п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
У подальшому до вказаного договору за взаємною згодою сторін вносились зміни і доповнення шляхом укладення додаткових угод.
Зокрема, 12.04.2011 року до договору сторонами була підписана додаткова угода №3, згідно якої сторони, керуючись Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», Постановою НКРЕ України від 10.02.2011 року №212 «Про затвердження Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу)» та статтею 179 ГК України дійшли згоди викласти умови договору в новій редакції.
Так, відповідно до розділу 6 додаткової угоди передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як плата за природний газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти (п.6.1 та 6.2 Договору).
Договір №06/10-2115 від 20.12.2010 викладений у новій редакції, не містить пункту яким позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.
Взяті на себе зобов'язання за договором позивач виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу з січня по вересень 2011 року та сторонами не заперечується.
Водночас, судами встановлено, що розрахунок за природний газ відповідачем проведено з порушенням строків, у зв'язку з чим позивачем нараховано 36699,33 грн. основного боргу, 4888,52 грн. 3% річних, 3742,05 грн. інфляційних втрат та 15526,86 грн. пені.
Господарським судом першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4888,52 грн. та 3742,05 грн. інфляційних втрат.
В частині стягнення основного боргу - провадження припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки договором від 18.10.2013 року про припинення зобов'язання позивач зменшив дебіторську заборгованість відповідача за договором від 20.12.2010 року №06/10-2115 в сумі основного боргу, а саме на 36699,33 грн.
Судові рішення в цій частині позовних вимог не оскаржуються, а тому не перевіряються судом апеляційної інстанції та підлягають залишенню без змін.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 15526,86 грн. пені, яка нарахована позивачем за порушення відповідачем строків оплати поставленого у лютому - вересні 2011 року природного газу.
Відмовляючи у задоволенні вказаних вище позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем був пропущений строк (позовна давність) у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача за період з лютого по вересень 2011 року пені у сумі 15526,86 грн.
Висновок суду першої інстанції за переконанням колегії суддів є таким, що не суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
З приписів ч.3 ст.549 ЦК України вбачається, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.
Аналізуючи наведене, позивачем пеня нарахована в межах строку, визначеного ч.6 ст.232 ГК України. Однак звертаючись до суду в 2013 році з вимогою про стягнення з відповідача пені за період з лютого по вересень 2011 року позивачем не було враховано приписи чинного законодавства, які встановлюють до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовну давність в один рік.
Згідно статті 256 ЦК України позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Виходячи з викладеного вбачається, що частиною 6 статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України, а саме ст. 258 ЦК України.
Отже, сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями статей 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною другою статті 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
Дана правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові пленуму ВГСУ від 14.12.2010 року справа №4/49-42.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
Відповідна заява про застосування позовної давності була заявлена відповідачем в суді попередньої інстанції, та прийнята судом.
У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущена позовна давність стосовно стягнення з відповідача за період з лютого по вересень пені у сумі 15526,86 грн. (з відповідною вимогою позивач звернувся до суду в серпні 2013 року). За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Твердження апелянта про те, що до вимог про стягнення пені застосовується трирічна позовна давність, оскільки додаткова угода №3 від 12.04.2011 року не поширює свою дію на момент укладення первісного договору, не приймається колегією суддів оскільки станом на момент вирішення спору, діяла нова редакція договору №06/10-2115 від 20.12.2010 року, яка не містить пункту яким позовна давність до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що господарський суд Сумської області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 15526,86 грн. пені, у зв'язку зі спливом позовної давності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає залишенню без змін. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.06.2014 року у справі №920/1489/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 серпня 2014 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Плужник О.В.