ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10662/14 13.08.14
За позовом Запорізької регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини
до Державного підприємства "Конярство України"
про стягнення 3 775,66 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: Рябков О.В. по довіреності № 3 від 08.01.2014р.
Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини звернулась до Господарського суду міста Києва з вимогою до Державного підприємства "Конярство України" щодо стягнення коштів за надані послуги з дослідження зразків сироватки крові коней в розмірі 3 775,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
20.06.2014р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державне підприємство "Конярство України" заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що договір між Запорізькою регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини та держаним підприємством "Конярство України" на надання послуг по аналізу крові не укладався. Відповідно договірні зобов'язання відсутні.
В якості обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на Акт № 563 від 26 листопада 2012 року, який від філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" був підписаний лікарем ветеринарної медицини Паненко С.О. Зазначена особа не була уповноважена на підписання актів виконаних робіт.
Отже правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1 ст. 241 ЦК України).
Підписаний лікарем ветеринарної медицини Паненко С.О. від філії "Запорізький кінний завод № 86" ДП "Конярство України" Акт № 563 від 26 листопада 2012 року не схвалювало, а також не вчиняло дій, які б свідчили про прийняття його до виконання.
В зв'язку з тим, що Акт № 563 від 26 листопада 2012 року було підписано за межами цивільної дієздатності лікарем ветеринарної медицини Паненко С.О., такий правочин є нікчемним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.07.2014р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
В судовому засіданні 30.07.2014р., відповідно до ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 13.08.2014р.
В дане судове засідання представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.
У судовому засіданні 13.08.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В обґрунтування своїх позовних вимог Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини зазначає наступне. 26.11.2012р., Державне підприємство „Конярство України" в особі свого структурного підрозділу філії „Запорізький кінний завод 86" звернувся до позивача для дослідження зразків сироватки крові коней (14 голів). Зокрема дослідження сироватки крові на лептоспіроз, сап, ІНАН, парувальну неміч коней.
На підставі аналізів Запорізькою РДЛВМ складено звіт № 3303 від 28.11.2012р., про результати дослідження патологічного матеріалу.
З матеріалів справи вбачається, що між виконавцем - Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини та замовником - Запорізький кінний завод № 86 Державного підприємства „Конярство України" було підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 563 від 26.11.2012р., відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) разом з ПДВ - 3775, 66 грн.
29.11.2013р. Запорізька регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини на адресу Державного підприємства „Конярство України" про сплату заборгованості в сумі 3775, 66 грн. за надані послуги.
Відповідач відповіді на зазначений лист не надав, заборгованість не погасив.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3775, 66 грн. за надані послуги з дослідження зразків сироватки крові коней.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1. ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Матеріалами справи підтверджується, що договір про надання відповідних послуг між Запорізькою регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини та Державним підприємством "Конярство України" - не укладався.
Як вбачається з Акту № 563 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2012р., зі сторони Державного підприємства "Конярство України" зазначений акт підписані лікарем ветеринарної медицини - С.О. Паненко, при цьому як встановлено в судовому засіданні вказана особа не була наділена правом підпису Акту № 563 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2012р.
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 239 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
В силу ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття до його виконання. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Як встановлено судом, лікар ветеринарної медицини - С.О. Паненко, не була наділена правом підпису Акту № 563 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2012р., крім того підписаний Акт № 563 від 26.11.2012р., Паненко С.О. від філії «Запорізький кінний завод № 86» - Державне підприємство «Конярство України» - не схвалювало та не вчиняло дій, які б свідчили про прийняття його до виконання.
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які доручення видані чи то Державним підприємством «Конярство України», чи то Філією «Запорізький кінний завод № 86» державного підприємства «Конярство України» на представництво інтересів останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не здійснювались дії на виконання Акту № 563 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2012р., що не є схваленням ним правочину.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві, позивачем суду не надано.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.08.2014р.
Суддя Т. Ю. Трофименко