Справа №461/4609/14-ц
13 серпня 2014 року Галицький районний суд м.Львова в складі: головуючої судді - Волоско І.Р., при секретарі - Козак Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» про скасування третейських застережень у кредитному договорі ,-
ОСОБА_1 просить суд скасувати статтю 6 кредитного договору, нею укладеного між нею та АКБ «Укрсоцбанк» за № 601\23-033 від 27.06.2007 року та змінити цю статтю наступним змістом:» Розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні дії даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків і недійсність договору, підлягають вирішенню в судах загальної юрисдикції згідно законодавства України». Свої вимоги мотивує тим, що норма ст.6 Кредитного договору суперечить ст.55 Конституції України та порушує її права на звернення за захистом порушеного права до суду загальної юрисдикції; вважає, що оспорювана норма обмежує її право, як учасника правочину, в отриманні судового захисту, є несправедливою.
Представник відповідача проти заявлених вимого заперечила та пояснила, що позивач в жодному випадку не позбавлений права на захист свого порушеного права в судовому порядку, з огляду на норми Закону України «Про захист право споживачів» та рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008р.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи сторін, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Таким чином, Основний Закон України, гарантує кожному громадянину право на судовий захист.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Норма ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантує споживачам судовий захист.
Встановлено, що між сторонам - ОСОБА_1 та АКБ СР»Укрсоцбанк» 27.06.2007 року укладено кредитний договір, відповідно до ст.6 якого, всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв'язку із укладенням та виконанням положень цього Договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів , сторони керуючись ст..5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Тритейського суду при Асоціації українських банків. У випадку, якщо спір не може бути розглянутий визначеними суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків та у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Тритейського суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про третейські суди» до їх підвідомчості належать спори, за винятком: справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; справ, пов'язаних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; справ у спорах, що виникають з трудових відносин; справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Пленум Вищого Спеціалізованого суду Укрпаїни з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №»5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначає, що За наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV "Про третейські суди" про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" банк не є споживачем. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів . Позови, що виникають із кредитних правовідносин, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними главою 1 розділу III ЦПК.
Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Неконституційність тритейського застереження та захист порушенного права сторонни кредитного договору у загальному судіф викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008р. у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII „Третейське самоврядування" Закону України „Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду)
Таким чином, оспорювана стаття 6 кредитного договору, укладеного між сторонами \тритейське застереження в жодному випадку, не позбавляю прав позивача на звернення до суду із позовом на загальних підставах для захисту порушенного права; наведені правові норми гарантують стороні кредитного договору такий захист.
Відтак, покликання ОСОБА_1 на те, що даний пункт кредитного договору обмежує її право, як учасника правочину, в отриманні судового захисту , є безпідставними.
Щодо доводів вимог про зміну умов кредитного договору №601\23-033 від 27.06.2007р.,то судом встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивачем не наведено наявності одночасно зазначених умов, які б слугували застосуваннюст. 652 ЦК України.
Таким чином суд вважає, що відсутні правові підстави для заміни ст.6 кредитного договору.
Позивачка не позбавлена права звернутись до суду за захистом свого порушенного, якщо вважає, що умови кредитного договору від 27.06.2007р.порушують її законні права та інтереси, як сторонни ппавочину.
Крім того, відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторонни у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.
Строк позовної давності просить застосувати відповідач АКБ СР «Укрсоцбанк».
Представник позивача в судовому засіданні не навів поважності причин пропущення строку позовної давності .
Таким чином, з огляду на наведені обставин, суд вважає вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.15, 16, 203, 215, 256-257, 652 ЦК України, суд , -
В позовних вимогах ОСОБА_1 до АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк» про скасування третейських застережень у кредитному договорі - відмовити.
Термін оскарження рішення суду - 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова.
Суддя І.Р.Волоско.