79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.06.09 Справа№ 23/82
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,
до відповідача Приватного підприємства (надалі -ПП) “Біола”, м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки, м. Львів,
про розірвання договору оренди та виселення із займаних приміщень
За участю представників:
від позивача - Горак Я.П. -головний спеціаліст юридично-кадрового відділу,
від відповідача - Гнідь В.М. -представник,
від третьої особи -не з”явився
Суть спору: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про розірвання договору оренди № 1/236 від 01.10.2002 р., укладеного між Львівською обласною державною стоматологічною поліклінікою та ПП “Біола” і виселення відповідача із займаних приміщень по вул. Пекарській, 69а у м. Львові. Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Львівської обласної ради № 33 від 23.06.2006 р. утворено управління майном спільної власності Львівської обласної ради, якому надано повноваження орендодавця цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності територіальних громад області. Рішенням Львівської обласної ради № 76 від 20.09.2006 р. затверджено Положення про оренду майна спільної власності. Згідно з п. 5.4. цього рішення позивача зобов”язано переукласти усі чинні договори відповідно до зазначених рішень. Відповідач залишив без відповіді запропонований позивачем проект нового договору оренди, надійсланий йому з супровідним листом № 183 від 05.03.2009 р. Крім цього, позивач посилається на норми ст.ст. 387, 652 ЦК України, ч. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідач у відзиві просить в позові відмовити. При цьому відповідач посилається на те, що на виконання ст. 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” він звертався до позивача з вимогою внести зміни до спірного договору оренди в частині зміни розміру орендної плати. Для цього позивачу було подано усі необхідні документи та проведено експерну оцінку орендованого майна. Однак, протягом 2007 р. позивач не підписав з відповідачем змін до договору оренди. Відповідач зазначає, що протягом дії договору оренди він виконував усі умови договору, пропозицій чи претензій від орендодавця не отримував. Отриманий від позивача у березні 2009 року проект договору оренди оренди погіршував становище відповідача, порівняно з попереднім договором. Зокрема, позивачем у 2009 році пропонувалось укласти договір оренди заднім числом, з 01 січня 2007 р. При цьому скорочувався строк дії договору. Крім цього, відповідач посилається на норми ч. 4 ст. 10 Закону України “Про оренду державного такомунального майна”, ч. 2 ст. 284 ГК України, роз”яснення ВГС України № 02-5/237 від 25.05.2000 р. та на відсутність підстав, передбачених ст. 783 ЦК України, для розірвання договору найму.
Позивач у запереченнях на відзив зазначає, що Львівській обласній державній стоматологічній поліклініці 11.10.2006 р. надсилався лист від 10.10.2006 р. з вимогою зобов”язати відповідача з”явитись для переукладення договору оренди. Директор ПП “Біола” з”явився до позивача 14.05.2007 р. і подав заяву про переукладення договору оренди. 06.08.2007 р. директор відповідача подав заяву про проведення оцінки майна, що знаходиться у м. Львові по вул. пекарська, 69А, загальною площею 92,2 кв. м. Вказану оцінку затверджено наказом начальника управління від 20.12.2007 р. Відповідно до проведеної оцінки майна позивач підготував проект договору та подав його для підписання відповідачу. Відповідач з невідомих причин договір не підписав. Повторно, листом від 05.03.2009 р., позивач скерував відповідачу згаданий проект договору оренди. Однак, відповіді, у встанолений законом строк, не отримав. Відтак, сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, що істотно змінились і договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони відповідно до норм ч. 2 ст. 652 ЦК України.
За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладався для надання йому можливості подати суду додаткові докази.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Між Львівською обласною державною стоматологічною поліклінікою та ПП “Біола” 01 жовтня 2002 р. укладено Договір № 1/236 оренди нерухомого майна. Згідно з умовами цього договору (п.п. 1, 2.1., ІХ) третя особа передала відповідачу в тимчасове користування нежитлові приміщення у будинку № 69а по вул. Пекарській у м. Львові загальною площею 32,1 кв. м для використання під офіс, І поверх. Орендна плата встановлена у розмірі 332,78 грн. за жовтень 2002 р., у тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Строк дії договору 3 роки, з 1 жовтня 2002 р. до 1 жовтня 2005 року. Сторонами договору № 1/236 підписано 07.07.2003 р. Додаток № 1 до договору, згідно з яким строк дії договору встановлюється терміном на 10 (десять) років і договір діє з 01 жовтня 2002 року до 01 жовтня 2012 року.
Після цього. рішенням Львівської обласної ради № 33 від 22 червня 2006 р. затверджено Положення про Управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Згідно з п. 1.3.2. цього положення позивач став правонаступником орендодавців цілісних майнових комплексів та нерухомого майна спільної власності. Відповідне положення продубльовано й у п. 3.1. рішення Львівської обласної ради № 76 від 20 вересня 2006 р. Згідно з п. 5.4. рішення № 76 установлено, що позивачу слід забезпечити переукладення чи внесення змін щодо усіх чинних договорів оренди відповідно до п. 3.1. згаданого рішення. На виконання вимог рішень № 33 та № 76 Львівської обласної ради позивач звернувся не до відповідача, а до третьої особи з листом-вимогою № 170 від 10.10.2006 р. зобов”язати відповідача у справі (орендаря) з”явитися в управління та переукласти договір оренди в новій редакції та на умовах, зазначених у вищезгаданих рішеннях. Представник відповідача стверджує, що про лист № 170, який направлявся позивачем третій особі, ПП “Біола” відомо не було.Відповідач 14 травня 2007 р. звернувся до позивача з листом, в якому просив дати дозвіл на переукладення Договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 81,3 кв. м, які розташовані на першому поверсі Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки за адресою: м.Львів, вул. Пекарська, 69а строком на три роки. Позивачем 12 жовтня 2007 р. прийнято наказ № 270-о про переукладення з 01 січня 2007 р. договору від 01.10.2002 р. № 1/236 в новій редакції, а 20 грудня 2007 р. наказом позивача № 278-о затверджено звіт про оцінку майна. Позивач ствердує, що у червні 2008 р. ним передано відповідачу для підписання договір оренди нежитлових приміщень площею 92,2 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 69а. Однак, представник відповідача у судовому засіданні факт отримання такого проекту договору у 2008 р. заперечив. Первинні письмові докази (поштові квитанції, розписки про отримання тощо) надіслання або передачі відповідачу проекту договору у позивача відсутні. У березні 2009 р. позивач надіслав відповідачу для підписання проект договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі третьої особи, загальною площею 92,2 кв. м. Однак, відповіді у встановлені законом строки не отримав. Відтак, на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України позивач звернувся з позовом про розірвання договору № 1/236 від 01.10.2006 р. та виселення відповідача з займаних приміщень.
Заслухавши пояснення представникі сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилається на ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме на недосягнення між ним та відповідачем згоди щодо приведення спірного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Такими обставинами позивач вважає те, що він став правонаступником орендодавців нерухомого майна комунальної власності та необхідність перегляду розміру орендної плати відповідно до вимог ст. 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та п. 2 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Однак, відповідно до норм ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Посилання позивача на те, що він, ставши відповідно до рішень Львівської обласної ради № 33 та № 76 правонаступником орендодавців нерухомого майна, автоматично став стороною Договору оренди № 1/236, укладеного між Львівською обласною державною стоматологічною поліклінікою (орендодавець) та відповідачем (орендар), необгрунтовані. Відповідно до норм ст.ст. 11, 509, 510, 513, 521 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема - з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відповідно до ст.ст. 513, 521 ЦК України правочин про заміну боржника та кредитора вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов”язання. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, позивач на підставі рішення Львівської обласної ради № 76 від 20 вересня 2006 р. став правонаступником орендодавця нерухомого майна, який зобов”язувався, з урахуванням Додатку № 1 до договору № 1/236, передати в тимчасове користування до 01 жовтня 2012 р. нерухоме майно. Орендодавець є боржником в цій частині зобов”язань щодо відповідача та кредитором в частині права на отримання орендної плати. Правочину про заміну сторони у зобов”язанні (у договорі № 1/236), між позивачем та відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 513, 521 ЦК України вчинено не було. Договір № 1/236 станом на день вирішення спору судом не змінений та у встановленому законом порядку недійсним не визнаний і є діючим. Стороною у договорі, зокрема боржником в частині зобов”язань надати майно в оренду до 01.10.2012 р., залишається третя особа у справі. Львівська обласна державна стоматологічна лікарня, як сторона договору, з позовом про внесення змін до договору, чи його розірвання з підстав, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, та про виселення відповідача з займаних приміщень не зверталась.
Крім цього, у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі, суду не подані докази того, що позивач, як заінтересована сторона в порядку ч. 2 ст. 652 ЦК України, звертався до відповідача з вимогою привести договір № 1/236 від 01 жовтня 2002 р. у відповідність до вимог рішень Львівської обласної ради № 33 від 23 червня 2006 р. та № 76 від 20 вересня 2006 р., а також вимог ст. 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007”. Лист позивача № 170 від 10 жовтня 2006 р., у якому йдеться про необхідність приведення договорів оренди у відповідність з рішенням № 33 та № 76, адресовувався та направлявся третій особі у справі. Відповідач факт оримання цього листа та доданого до нього проекту договору у червні 2008 р. заперечує. Позивач доказів надісління ПП “Біола” пропозицій про приведення договору № 1/236 у відповідність з обставинами, які істотно змінились, як цього вимагає ч. 2 ст. 188 ГК України, не має. Акт від 05.06.2009 р. не є належним доказом оскільки складений в односторонньому порядку зацікавленою стороною і з нього не вбачається, якого змісту проект договору надавався відповідачу. Поданий позивачем проект договору оренди, та супровідний лист № 183 від 05.03.2009 р., з яким надсилався цей проект договору відповідачу, не містять жодних посилань на істотну зміну обставин, спричинену рішеннями № №33, № 76 та нормами ст. 118 Закону України “Про державний бюджет України на 2007” і на необхідність приведення Договору № 1/236 у відповідність з цими обставинами. Як вбачається з аналізу згаданого проекту Договору оренди, він за своїм змістом є новим договором оренди, який містить інші істотні умови (більшу площу орендованого приміщення та вищий розмір орендної плати, коротший строк дії договору). У ньому жодним чином не згадується про те, що його укладається з метою приведення Договору № 1/236 у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або що зобов”язання за Договором оренди № 1/236 припиняються, в зв”язку з укладенням нового договору. Наведене свідчить, що вчинені дії спрямовані на укладення нового договору з відповідачем, а не на приведення спірного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Крім цього, пропозиція укласти договір, передбачена ст. 641 ЦК України, на яку слід давати відповідь про її прийняття чи неприйняття згідно з ч. 1 ст. 641 має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов”язаною у разі її прийняття. Навіть у разі прийняття відповідачем пропозиції позивача та підписання, надісланого йому договору оренди, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не вважалось би зобов”язаним за цим договором, оскільки на ньому та його додатках відсутні печатки позивача і підписи керівника.
З огляду на вищевикладене, у суду відстуні підстави для висновку про недосягнення між сторонами Договору № 1/236 від 01.10.2002 р. згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, а відтак і для задоволення позову.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Бортник О.Ю.