13 серпня 2014 року м. Київ К/800/62206/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Весельської Т.Ф.,
Швеця В.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, -
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати противоправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 04.05.2012 року за № 596-к про звільнення його з посади слідчого прокуратури Кілійського району і органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить звання працівника прокуратури, та за порушення Присяги працівника прокуратури;
поновити на попередній посаді;
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку розміру середньомісячної заробітної плати, яка становить 5136,81 грн., та 25 000 грн. моральної шкоди.
Посилався на незаконність звільнення, оскільки жодних порушень, які б давали підстави до прийняття оскаржуваного рішення, не вчиняв.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 листопада 2013 року зазначене рішення окружного суду скасував і ухвалив нове про задоволення позову частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Одеської області від 4 травня 2012 року № 596 в частині звільнення ОСОБА_2 за порушення Присяги працівника прокуратури. У решті в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на неправильне застосування судами положень Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України, Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури, статей 138, 146, 195-1, 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Способи перевірки судом касаційної інстанції законності і обґрунтованості судових рішень попередніх інстанцій та обмеження щодо вчинення процесуальних дій при касаційному розгляді визначені статтею 220 КАС України.
Відповідно до частини першої цієї норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи з положень зазначеної норми, під правовою оцінкою обставин у справі розуміється відповідність висновків судів по суті позову фактичним обставинам справи, встановленим на підставі перевірки доказів та правильного їх аналізу. Касаційний суд при розгляді справи в касаційному порядку не може:
досліджувати докази;
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу;
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом прокурора Одеської області від 04.05.2012 року № 596-к ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області і органів прокуратури Одеської області за вчинення проступку, який порочить звання працівника прокуратури, та за порушення Присяги працівника прокуратури.
Підставою до прийняття зазначеного рішення, стали результати службової перевірки, проведеної за скаргою ОСОБА_4, згідно якої ОСОБА_2 23 березня 2012 року, будучи на посаді слідчого прокуратури Кілійського району Одеської області, в службовому кабінеті, при виконанні службових обов'язків, намагався у не передбачений законом спосіб вручити громадянину повістку, при цьому застосовував фізичну силу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого рішення, оскільки матеріалами службової перевірки та зібраними у справі доказами доведено факт скоєного позивачем не лише проступку, який порочить звання працівника прокуратури, а і порушення Присяги працівника прокуратури.
Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, прийшов до висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_3 проступку, що порочить звання працівника прокуратури, а не порушення присяги.
Висновок апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Працівники прокуратури згідно статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року №1796-ХІІ (далі - Статут), повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
За невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить працівника прокуратури, на прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури може бути накладено дисциплінарне стягнення (стаття 8 Статуту)
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, будучи слідчим прокуратури, при виконанні службових обов'язків, вчинив проступок, який порочить звання працівника прокуратури.
Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на зібраних і досліджених доказах, адже позивач намагався в непередбачений законом спосіб вручити повістку громадянину. При цьому, такі дії супроводжувалися намаганням перешкодити громадянину вийти з кабінету, вчинялися у непристойній формі із застосуванням насильства.
При дослідженні зібраних у справі доказах, судами порушень норм процесуального права не допущено.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, як це передбачено частиною другою статті 195 КАС України, може досліджувати докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції належним чином досліджувалися докази, інші докази до апеляційного суду не надходили, то суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права в цій частині не допускав.
Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях позивача лише дисциплінарного проступку, а не порушення Присяги працівника прокуратури. Текст присяги наведено у частині другій статті 46 Закону №1789-ХІІ: «вступаючи на службу в прокуратуру, працівник присвячує свою діяльність служінню Українському народу і Українській державі та урочисто присягає:
неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;
сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;
захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;
постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури».
Аналізуючи зміст присяги, можна дійти висновку, що під порушенням присяги слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
В той час дисциплінарне правопорушення пов'язується з порушенням правових норм щодо проходження публічної служби.
З урахуванням фактичних обставин справи, позивач вчинив дисциплінарний проступок.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновком апеляційного суду не спростовують і не дають підстав вважати його таким, що ухвалений в порушення нормам матеріального чи процесуального права.
Підстави та порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок в органах прокуратури України врегульований Інструкцією, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 6 березня 2012 року №20 (далі - Інструкція).
При проведенні службової перевірки відносно позивача порушень положень, визначених в Інструкції, не допущено. Зокрема, позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 14 Інструкції, ознайомився з результатами перевірки, надавав пояснення щодо вчиненого ним проступку. Не залучення до проведення службової перевірки представника управління внутрішньої безпеки Генеральної прокуратури України не свідчить про грубе порушення прав позивача, оскільки при проведенні перевірки був залучений старший помічник прокурора Одеської області з питань внутрішньої безпеки.
Дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини та тяжкості проступку. При цьому прокурором враховано особу винного, його характеристики, відношення до роботи, скоєний проступок, обставини вчиненого, наслідки протиправних дій.
З урахуванням наведеного, рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Т.Ф. Весельська
В.В. Швець