07 серпня 2014 року м. Київ К/9991/10582/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЗагороднього А.Ф.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Мороз Ю.М.,
за участю представників відповідача та 3-ої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року
та касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області, третя особа - Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України, про скасування наказів та поновлення на роботі,
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що з січня 2010 року працював на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Наказом від 27 серпня 2010 року № 42-к позивача звільнено з займаної посади згідно з частиною 1 статті 40 Кодексу Законів про працю (далі - КЗпП) України у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності юридичної особи. Вважаючи своє звільнення неправомірним та уточнивши позовні вимоги, просив суд скасувати наказ від 27 серпня 2010 року № 42-к, поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 31196,50 грн та час вимушеного прогулу в сумі 31196,50 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2453,00 грн та відшкодувати 15000,00 грн моральної шкоди.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року №42-к «Про звільнення ОСОБА_4». Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю Запорізької обласної Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Стягнуто з Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. Стягнуто з Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з 27 серпня 2010 року по день розгляду справи у суді 29 березня 2011 року у розмірі 31811,50 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, не взято до уваги постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року № 997 «Про утворення територіальних органів Державної служби з лікарських засобів» та від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». Вказує, що Запорізька обласна державна інспекція з контролю якості лікарських засобів припинилась як юридична особа, зі звільненням всього штату працівників, із закриттям рахунків в органі Держказначейства та із зняттям з обліку в контролюючих органах. Тому, положення статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі на спірні правовідносини не поширюються. Крім того, чинне законодавство не передбачає обов'язку роботодавця повторно попереджати працівника про майбутнє звільнення у разі, якщо його поновлено на роботі, а потім знову звільнено з тих-же самих підстав. Вказує, що в день видачі лікарняного листка, позивач був на роботі, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_4 в запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що його звільнено з роботи з порушенням норм КЗпП України, без належного попередження про звільнення та без урахування його переважного права залишитись на роботі. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в цій частині без змін.
У касаційній скарзі на рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки ОСОБА_4 порушує питання про його часткове скасування та залишення в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Вказує, що суд дав неправильну оцінку доказам у справі, так як під час розгляду справи відповідач не довів факт видачі позивачу оригіналу трудової книжки.
Перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а скарга Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що з 01 січня 2010 року ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» на базі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів вирішено створити Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я шляхом проведення реорганізації.
На підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 07 квітня 2010 року №306 «Про заходи щодо реорганізації Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів» Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів наказом від 15 квітня 2010 року №203 врегульовані питання правонаступництва та передачі майна з балансу Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів на баланс Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області.
У зв'язку з цим, наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 червня 2010 року №32-к позивача звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку з реорганізацією).
Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та скасування вказаного наказу №32-к.
За наслідками розгляду цих позовних вимог постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. На виконання цього рішення наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 серпня 2010 року № 40-к скасовано наказ від 21 червня 2010 року №32-к та поновлено ОСОБА_4 на вказаній посаді з 21 червня 2010 року.
Разом з тим, наказом Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 27 серпня 2010 року №42-к позивача вдруге звільнено з посади заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України 27 серпня 2010 року (у зв'язку з реорганізацією через припинення діяльності юридичної особи).
Як встановлено судами, підставою звільнення ОСОБА_4 як 21 червня 2010 року, так і 27 серпня 2010 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України стала постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів». На ці ж обставини відповідач послався і у касаційній скарзі, обґрунтовуючи свої доводи щодо необов'язковості повторного попередження працівника про майбутнє звільнення.
Враховуючи те, що судами розглядалась справа щодо правомірності звільнення позивача у червні 2010 року із вказаних підстав і постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, яка набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів від 21 червня 2010 року № 32-к, суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 27 серпні 2010 року з тих самих правових підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог статей 40, 49-2 КЗпП України при звільненні позивача.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Доводи касаційної скарги Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області про те, що фактично відбулась ліквідація установи не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного. У постанові Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 275 «Деякі питання здійснення державного контролю якості лікарських засобів» зазначено про створення нової структури на базі Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів шляхом реорганізації.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Це зобов'язання відповідач не виконав, чим порушені трудові гарантії позивача як працівника реорганізованої установи, а тому ОСОБА_4 підлягає поновленню на роботі.
Правова позиція, висловлена у цій справі, узгоджується з постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року (справа №21-237а11), яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково поновив ОСОБА_4 на посаді заступника начальника з організації лабораторного контролю в ліквідованій установі - Запорізькій обласній Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів, оскільки на час розгляду справи була створена і розпочала діяльність Державна інспекція з лікарських засобів у Запорізькій області, в якій збереглось попереднє місце роботи позивача.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції та змінена нею постанова суду першої інстанції підлягають зміні, оскільки суди неправильно поновили позивача на роботі в установі, яка припинила свою діяльність через проведення реорганізації.
Відповідно до частини першої статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, то колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо їх безпідставності, оскільки судами на підставі записів книги обліку руху трудових книжок встановлено, що трудову книжку позивачу видано у червні 2010 року, та під час участі у конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця у листопаді 2010 року останній пред'являв її оригінал. Затримка видачі дублікату трудової книжки за наявності її оригіналу не передбачає можливості виплати середнього заробітку за час такої затримки.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді, змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в наступній редакції :
Поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Державної інспекції з лікарських засобів у Запорізькій області з 27 серпня 2010 року.
В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року та змінену нею постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді А.Ф. Загородній
Ю.К. Черпак