"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/3907/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У січні 2009 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено апеляційним судом, в період з 22.02.2008 року по 02.06.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона було проведено перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.06.2008 року № 20.
В ході перевірки встановлено розбіжність між сумами, зазначеними в квитанціях платників, які знаходяться у реєстраційних справах МВ РЕР м. Херсона УДАІ та фактичними сумами збору з купівлі нових легкових автомобілів, що надійшли на рахунок управління Державного казначейства України в Херсонській області.
Згідно додатку 2 до акту перевірки, дата перерахування грошових коштів зазначена 23.05.2007 року, сума, що підлягала сплаті та наявна квитанція на дану суму 3571,48 грн., фактична дата надходження коштів 23.05.2007 року, фактично надійшло збору - 171,48 грн.
При цьому розбіжність між сумою, що підлягала сплаті та сумою, яка фактично надійшла становить 3400 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вірно керувався наступним.
Згідно з пунктом 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Відповідно до вимог статті 3 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
На виконання положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» Кабінет Міністрів України своєю постановою від 03 листопада 1998 року № 1740 затвердив «Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.
Відповідно до пункту 14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 при покупці автомобіля та постановці його на облік сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3571,48 грн.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією АКБ «Правекс-Банк»від 23.05.2007 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 1090 ЦК України, яка застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.
Статтею 1091 ЦК України, встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконано зобов'язання по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог до пункту 8 Глави 2 Розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Національного банку України № 337 від 14.08.2003 року, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі та здійснення відповідного платежу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній