"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/55341/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі за позовом Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення одержаної допомоги по безробіттю,
У червні 2012 року Запорізький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення одержаної допомоги по безробіттю.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на положеннях зазначеної норми, оскільки прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся у червні 2012 року до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення одержаної ним допомоги по безробіттю за період з травня 2008 року по травень 2009 року в сумі 5259,68 грн. та не просив суд поновити строк звернення з позовом до суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними Законом України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частиною 2 цієї ж норми передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і встановити причини пропуску строку з позовом до суду та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року скасувати, а справу за позовом Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення одержаної допомоги по безробіттю направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній