"31" липня 2014 р. м. Київ К/800/47820/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомоги як інваліду ІІІ групи у розмірі 48-ми місячного грошового забезпечення з розрахунку грошового забезпечення за останньою посадою перед звільненням, що складає 3696 грн. 08 коп.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною відмову військової частини НОМЕР_1 в оформленні документів для виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 27 грудня 2005 року був звільнений з військової служби. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії КБ-І № 011248 позивачу з 27 лютого 2007 року було встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
11 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи.
Листом відповідача від 23 серпня 2011 року № 222/4/1342 позивача було повідомлено про відсутність підстав для здійснення такої виплати.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у разі, зокрема, інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.
Частиною 2 вказаної постанови було визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Тобто, частиною 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 передбачено застосування затвердженого нею Порядку із датою настання інвалідності, а не з датою звільнення особи з військової служби.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, лише 27 лютого 2007 року, тобто після 01 січня 2007 року, а він має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішеннні, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а частково змінену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній