"07" серпня 2014 р. м. Київ К/800/28962/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.
суддів Конюшка К.В.
Розваляєвої Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,
У січні 2014 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» (надалі - ТОВ «Інформ Юст») про визнання угоди недійсною та стягнення коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, позов Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві залишено без задоволення.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачі не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Інформ Юст» та ФОП ОСОБА_2 16 вересня 2010 року укладено договір комісії № 68/13 на предмет послуг щодо завантаження транспорту. Від імені ТОВ «Інформ Юст» договір підписаний ОСОБА_3, що на момент укладення договору діяв на підставі статуту та виписані податкові накладні від 30 листопада 2010 року № 274 на загальну суму 615 470,00 грн., від 30 грудня 2010 року № 368 на загальну суму 278 778,00 грн, а також акти прийому-передачі наданих послуг від 31 листопада 2010 року б/н на загальну суму 615 470,00, від 31 грудня 2019 року б/н на загальну суму 278 778,00 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2610/986/2012 від 31 жовтня 2012 року було встановлено, що ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що в 2007 році та 2010 році своїми умисними діями, що виразились у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто пособництва під час створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України. Даною постановою Шевченківського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 було закрито на підставі пункту «г» статті 1, статті 6 «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року та звільнено його від кримінальної відповідальності.
22 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки складено акт № 494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22 липня 2013 року.
Перевіркою встановлено завищення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 валових витрат на суму 2660621, 54 грн., шляхом віднесення до валових витрат суми коштів по наданню транспортних послуг, пов'язаних з оформленням документів у ТОВ «Інформ Юст» , ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур Т» на суму 3325777, 00 грн., в тому числі ПДФ на суму 665155,46 грн.
Отже, на думку позивача, внаслідок проведеної перевірки було встановлено, що вищенаведений договір між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інформ Юст» не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому свідчить про імітацію надання послуг, з метою ухилення від сплати податків.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшли до висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність ознак недійсності договору № 68\13 від 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інформ Юст».
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до частини першої статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
За змістом вказаних норм суд, при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення недійсного правочину, повинен надати такому правочину оцінку та зробити висновок щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, оскільки саме це є кваліфікуючою ознакою для визнання правочину та здійсненого на його виконання господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже і підставою для застосування юридичних наслідків, встановлених частиною першою статті 208 ГК України.
Вказані обставини відповідно до частини першої статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.
Так, згідно цієї норми, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Дійсний намір відповідачів при укладенні договору комісії від 16 вересня 2010 року № 68/13 не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Доводячи недійсність договору комісії від 16 вересня 2010 року № 68/13, податковий орган посилався на незнаходження за своїм місцезнаходження ТОВ «Інформ Юст» на теперішній час, ненадання до перевірки на виконання умов договору по завантаженню транспорту товарно-транспортних накладних, що говорить про безтоварність операцій та відсутність доказів використання нібито наданих послуг відповідачем у власній господарській діяльності.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав, що наявність висновку у кримінальній справі по обвинуваченню засновника та керівника ТОВ «Інформ Юст» про його винність у скоєнні злочину, передбаченого частиною пятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом безтоварності спірної господарської операції, оскільки саме по собі здійснення керівником реєстрації названих у постанові товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальності його керівництва цими товариствами установлена саме в цій кримінальній справі, а обставини щодо виконання спірних господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інформ Юст» в ній не досліджувались.
Проте, із таким висновком колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується, оскільки судами не взято до уваги, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2610/986/2012 від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною пятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а кримінальна справа відносно нього закрита не за реабілітуючими обставинами. Крім того, з матеріалів справи, а саме з постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2610/986/2012 від 31 жовтня 2012 року, не вбачається, що обставини відносно виконання спірних господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інформ Юст» в даній кримінальній справі не досліджувались.
Отже, даній обставині не була надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України.
Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.
Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного Управління Міністерства доходів у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року -скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили у порядку та в строки, передбачені статтею 254 Кодексу та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк, та у порядку визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя (підпис) Кравцов О.В.
Судді: (підпис) Конюшко К.В.
(підпис) Розваляєва Т.С.