"24" липня 2014 р. м. Київ К/9991/4086/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Львівської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі,-
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу № 1976-к від 19.10.2010 року в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано наказ Державної митної служби України № 1976-к від 19 жовтня 2010 року «По особовому складу митних органів» в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_2 з 19 жовтня 2010 року.
Визнано протиправним та скасувано наказ Львівської митниці від 19 жовтня 2010 року «Про оголошення наказу Державної митної служби України» в частині оголошення наказу Державної митної служби України № 1976-к від 19 жовтня 2010 року «По особовому складу митних органів» щодо ОСОБА_2
Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Мостиська» з 19 жовтня 2010 року.
Стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2010 року по 15 грудня 2011 року в розмірі 47419,9 грн.
У касаційній скарзі Львівська митниця, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач працював в митних органах з 17.04.2002 року. З 01.05.2010 року і по день звільнення обіймав посаду головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська».
Державною митною службою України 19.10.2010 року прийнято наказ №1976-к, яким за порушення присяги державного службовця, що виявилось у невиконанні основних обов'язків державного службовця, а також дій, що шкодять авторитету Державній митній службі України, припинено 19.10.2010 року перебування на державній службі в митних органах України відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2
Підставою для видачі даного наказу слугували результати службового розслідування, що викладені в акті № 26 від 10.10.2010 року щодо недодержання посадовими особами митного поста «Мостиська» Львівської митниці законодавства про державну службу при здійсненні митного контролю та митного оформлення транспортних засобів марки Volkswagen Тransporter Т4 р.н. НОМЕР_1, Volkswagen Тransporter Т4 р.н. НОМЕР_2, Аudi р.н. НОМЕР_3. затриманих 07.10.10 року співробітниками УБОЗ ГУ МВС України у Львівській області з товарами промислової групи.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Крім того, у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, який затверджується законом (частина 2 статті 410 Митного кодексу України).
Отже, порядок, умови проходження і припинення державної служби в митних органах встановлено Законом України "Про державну службу" та Дисциплінарним статутом митної служби України (надалі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".
Відповідно до статті 21 Дисциплінарного статуту, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
До діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України (пункт 1, 2 статті 22 Дисциплінарного статуту).
Розділом 4 Дисциплінарного статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Статтею 413 Митного кодексу України встановлено, що посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Отже, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 прийняв Присягу державного службовця.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (надалі - Закон № 3723-XII) визначено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Цією нормою визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Таким чином, недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм може бути як порушенням Присяги, так і дисциплінарним правопорушенням, проте дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Системний аналіз наведених спеціальних і загальних норм свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Дисциплінарного статуту та Законом № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення.
При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу ці види стягнення є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому, рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування (стаття 31 Дисциплінарного статуту).
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція) пунктом 1.1 якої визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно із абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.
Отже, звільненню державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, має передувати службове розслідування, яке регулюється Інструкцією і висновки якого є передумовою звільнення.
Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-274а13 за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці Держмитслужби про скасування наказу та поновлення на роботі.
В наказі Державної митної служби України № 1976-к від 19.10.2010 року не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».
Отже, вирішуючи спір та оцінюючи правомірність дій відповідача, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що оскаржуваний наказ не містить інформації щодо дій, вчинених ОСОБА_2, які перешкоджають перебуванню його на службі в митних органах, а в тексті наказу відсутнє обґрунтування обставин, які свідчать про порушення позивачем присяги.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці, Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.І. Гаманко
Судді: С.В. Білуга
А.Ф. Загородній