"31" липня 2014 р. м. Київ К/800/64613/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області на ухвалу Торезького міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області про перерахунок пенсії,-
встановила:
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2012 року, позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області про перерахунок пенсії задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22 березня 2011 року по 22 липня 2011 року включно, з урахуванням фактично отриманих сум.
Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, задоволено заяву державного виконавця про заміну способу та порядку виконання постанови суду.
Змінено спосіб і порядок виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 січня 2012 року у справі № 2-а-10297 шляхом стягнення нарахованої, але не сплаченої суми, а саме : 676 гривень 81 копійок з Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області на користь ОСОБА_2
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити державному виконавцю у задоволенні заяви.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
В такому випадку зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат.
Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).
Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано здійснено заміну способу та порядку виконання судового рішення із зобов'язання виплатити визначену судом конкретизовану суму на стягнення такої суми. Правових обмежень або перешкод, які унеможливлювали провести таку заміну немає та законодавством не передбачено. Будь-яких змін предмету або підстав розглянутих судом вимог не відбувається, відбувається лише зміна формулювання обов'язку відповідача - боржника здійснити виплату відповідної суми коштів, які він зобов'язаний був в силу закону проводити в свій час.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Торезького міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м.Торезі Донецької області про перерахунок пенсії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній