"31" липня 2014 р. м. Київ К/9991/44339/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити грошову допомогу,
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити грошову допомогу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року, позов задоволено. Визнано дії Миколаївського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", в зв'язку з припиненням державної служби і виходом на пенсію за віком, незаконними. Зобов'язано Миколаївський обласний центр зайнятості виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів.
У касаційній скарзі Миколаївський обласний центр зайнятості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працювала на різних посадах в Миколаївському обласному центрі зайнятості та приймала Присягу державного службовця.
Наказом Миколаївського обласного центру зайнятості від 27 квітня 2011 року №132-ос ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи. відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України їй виплачено вихідну грошову допомогу.
На час звільнення позивач мала понад 18 років стажу державної служби, на момент призначення пенсії державного службовця набула право на достроковий вихід на пенсію згідно зі статтею 21 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 посадових окладів відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Цим Законом визначено правовий статус державних службовців, особливості проходження державної служби, порядок її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Частиною 13 статті 37 вищенаведеного Закону передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Статтею 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.
Як було встановлено судами, ОСОБА_2 було звільнено за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України. Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва № 1915 від 29 квітня 2011 року, позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду та одержує пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 29 квітня 2011 року.
Під час призначення пенсії до позивача застосовано положення статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", якою передбачено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.
Відмовляючи у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідач посилався на норми Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", які визначають лише право на достроковий вихід на пенсію за певних умов, але не визначають та не встановлюють право на отримання грошової допомоги при припинені державної служби. А на думку відповідача обов'язковими умовами для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу", є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.
Разом з цим, згідно висновку викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".
Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо задоволення позову, оскільки державний службовець ОСОБА_2 на момент звільнення мала необхідний страховий стаж та стаж державної служби, що давав їй право виходу на пенсію та отримання відповідної грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 червня 2014 року 21-35а14.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Миколаївського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити грошову допомогу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній