"24" липня 2014 р. м. Київ К/9991/14536/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в особі Комісії з проведення реорганізації, треті особи: Міністр екології та природних ресурсів України Злочевський М.В., Голова Комісії з проведення реорганізації Міністерства навколишнього природного середовища України Макаренко І.Д. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання надати відпустку,-
У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Комісії з проведення реорганізації, за участю Міністра екології та природних ресурсів України Злочевського М.В., Голови Комісії з проведення реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України Макаренко І.Д. (з урахуванням змін та уточнень) про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 194-о від 12 квітня 2011 року про звільнення, поновлення на попередній посаді, стягнення з Міністерства екології та природних ресурсів України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2011 року до дня поновлення на роботі, зобов'язання Міністерство екології та природних ресурсів України прийняти рішення в порядку Закону України «Про відпустки» надати чергову оплачувану щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів за період з 28.10.2009 року по 27.10.2010 року та додаткову оплачувану відпустку за 2010 рік тривалістю 15 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно заяви ОСОБА_2 від 21 березня 2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в особі Комісії з проведення реорганізації, № 194-о від 12 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Департаменту стратегічного планування у зв'язку із порушенням процедури його прийняття.
Поновлено позивача на посаді директора Департаменту стратегічного планування (на попередній займаній посаді) в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України з 12 квітня 2011 року.
Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в особі Комісії з проведення реорганізації, на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2011 року до дня поновлення на роботі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»утворено, зокрема, Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Станом на 17 березня 2011 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України перебувало в стані припинення юридичної особи.
ОСОБА_2, на виконання судових рішень, був поновлений на посаді директора Департаменту стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Міністром екології та природних ресурсів міністром цього міністерства М. Злочевським, хоча вказане міністерство екології та природних ресурсів є самостійною юридичною особою, а Міністр екології та природних ресурсів М. Злочевський не є головою комісії з реорганізації Мінприроди.
Позивач працював і обіймав посаду в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища(Мінприроди), і саме на відповідну посаду саме у цьому міністерстві він судом був поновлений на роботі, у новоутвореному міністерстві екології та природних ресурсів не працював.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 35-о від 31 січня 2011 року «Про попередження ОСОБА_2» доручено Департаменту забезпечення діяльності Міністра та кадрової роботи персонально попередити ОСОБА_2 - директора Департаменту стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою попередження в даному наказі зазначено Указ Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», реорганізацію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання.
31.01.2011 року заступником Міністра І.Макаренко за дорученням Міністра позивачу запропонована посада, яка була тимчасовою на період відсутності основного працівника, яка знаходилась у відпустці для доглядом за дитиною, що також суперечить нормам законодавства про працю, оскільки позивачу, який приймався на роботу та обіймав посаду за безстроковим трудовим договором, фактично було запропоновано значно нижчу посаду на визначений строк (строковий трудовий договір), що є порушенням положень статтей 21-23 КЗпП України.
Рішення про попередження позивача про наступне вивільнення було прийнято Міністерством екології та природних ресурсів України в особі заступника Міністра, яке не було роботодавцем Позивача, що, в свою чергу також не відповідає вимогам чинного законодавства про працю, зокрема положенням статтей 5-1,40, 49-2 КЗпП України.
Мінприроди в особі Комісії з проведення реорганізації не надано суду жодного доказу щодо дотримання процедури встановленої КЗпП України при звільненні позивача з посади, Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Голови Комісії з проведення реорганізації від 12 квітня 2011 року № 194-о «Про звільнення ОСОБА_2». Так позивача звільнено з 12 квітня 2011 року з посади директора Департаменту стратегічного планування у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, де підставами звільнення зазначені наказ Мінприроди від 31 січня 2011 року № 35-о; - повідомлення від 31 січня 2011 року, акт про відмову від запропонованої посади від 12 квітня 2011 року (документи, які були складені посадовими особами не Мінприроди - Комісією з проведення реорганізації), а новоутвореного Міністерства екології та природних ресурсів, в якому позивач не працював).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в особі Комісії з проведення реорганізації, треті особи: Міністр екології та природних ресурсів України Злочевський М.В., Голова Комісії з проведення реорганізації Міністерства навколишнього природного середовища України Макаренко І.Д. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання надати відпустку - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній