Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"22" червня 2009 р. Справа № 54/13-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Лакіза В.В., судді Горбачова Л.П. , Пуль О.А.
при секретарі Анікіній К.Є.
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився
відповідача - Булавицький К.І. ( дов. у справі )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 903Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.09 по справі № 54/13-09
за позовом Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова", м. Київ
до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого об"єднання, м. Харків
про стягнення 1294249,07 грн., -
встановила:
У судовому засіданні 17.06.2009р. було оголошено перерву до 22.06.2009р. до 14 год.
Рішенням від 16.03.2009р. господарський суд Харківської області по справі № 54/13-09 ( суддя Хачатрян В.С. ) задовольнив позовні вимоги позивача. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 770553,50 грн. основного боргу, 141624,16 грн. пені, 53937,35 грн. штрафу, 278440,31 грн. інфляційних втрат, 49713,75 грн. - 3% річних, 12942,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу ( а.с. 67 - а.с. 71 ).
Відповідач з рішення суду в частині стягнення 141624,16 грн. пені та 53937,35 грн. штрафу не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково, а саме, в частині стягнення 141624,16 грн. пені та 53937,35 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу. В обгрунтування посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення п. 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, де зазначено, що для стягнення неустойки ( штрафу, пені ) застосовується позовна давність в один рік. Також посилається на ніші обставини викладені в апеляційній скарзі ( а.с. 86 - а.с. 87 ).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати частково, а саме, в частині стягнення 141624,16 грн. пені та 53937,35 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою. В відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що для правовідносин таких суб*єктів, як Державне підприємство "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" та Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче об"єднання, застосувуються спеціальні норми і у даному випадку такою нормою є п. 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України. Також посилається на інші обставини викладені в відзиві на апеляційну скаргу.
Представник позивача двічі у судові засідання не з*явився.
19.06.2009р. до суду через канцелярію надійшло клопотання від позивача про розгляд апеляційної скарги по даній справі без його представника ( вх. № 4117 ).
У відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Колегія суддів, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача та за наявними в справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У січні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором № 886/2004 від 27.12.2004р. у розмірі 770533,50 грн, пені в розмірі 141624,16 грн., штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов*язання в сумі 53937,35 грн., трьої відсотків річних від простроченої суми боргу в сумі 49713,75 грн. та інфляційних витрат в розмірі 278440,31 грн. ( а.с. 3 - а.с. 6 ).
Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 886/2004 на створення (передачу) науково-технічної продукції.
У відповідності до п. 1.1 договору позивачзобов*язався виконати роботи на тему "Розробка конструкторської документації та проведення сертифікаційних робіт по виконанню літака АН-140-100 в двокласному компонуванні з двома бортпровідниками"
Відповідач, відповідно до п. 2.1. договору, зобов'язався перерахувати позивачу за виконану науково-технічну продукцію, у відповідності до протоколу про договірну ціну 1100762 грн., у тому числі ПДВ - 183460 грн.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що відповідач здійснює оплату шляхом авансування у 30% від суми договору на протязі 5 днів з моменту підписання договору.
Виконання робіт за договором здійснювалось поетапно. Остаточний розрахунок за виконані роботи, відповідно до п. 2.2 зазначеного договору здійснюється відповідачем продовж 5 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт по кожному етапу робіт без врахування перерахованого авансу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, оплату виконаних робіт відповідач в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 770533,50 грн.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що при завершенні робіт виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) акт здачі-приймання науково-технічної продукції.
Позивач, відповідно до п. 3.1 договору, направив на адресу відповідача:
- з супровідним листом від 10.01.2006 року № ШТ/ОГК-1 акт виконаних робіт по першому етапу договору, в якому зазначено, що роботи по першому етапу договору виконані у повному об'ємі, зазначена вартість робіт по першому етапу договору у розмірі 110000,00 грн. та визначений борг, який підлягає оплаті у розмірі 77000 грн.
- з супровідним листом від 18.12.2006 року № 077/94-5047 акти виконаних робіт по другому та третьому етапу договору. В акті здачі-прийому виконаних робіт по другому етапу договору зазначено, що роботи по другому етапу договору виконані у повному об'ємі, вказана вартість робіт по другому етапу договору у розмірі 400000 грн. та визначений борг, який підлягає оплаті у розмірі 280000 грн. В акті здачі-прийому виконаних робіт по третьому етапу договору зазначено, що роботи по третьому етапу договору виконані у повному об'ємі, вказана вартість робіт по третьому етапу договору у розмірі 590762,00 грн. та визначений борг, який підлягає оплаті у розмірі 413533,50 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач на протязі 10 днів з дня отримання акта здачі-приймання робіт зобов'язаний направити позивачу підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт.
Роботи по договору № 886/2004 від 27.12.2004р. по трьом етапам були прийняті відповідачем без зауважень і акти здачі-прийому виконаних робіт були підписанні сторонами.
Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції обгрунтовано в оскаржуваному рішенні зазначено, що початок перебігу строку для виконання відповідачем грошового зобов'язання встановлений п. 2.3 зазначеного договору, де вказано, що кінцевий розрахунок по договору здійснюється на протязі 5 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, самі акти здачі-прийняття виконаних робіт як окремі документи дати підписання не містять, але відповідні дати закріплені у супровідних листах, де є посилання на відповідний етап виконаних робіт та на договір № 886/2004 р. Акти були надіслані відповідачем та отримані позивачем разом із супровідними листами як невід'ємними документами до акту.
Отже для розрахунку терміну настання грошового зобов'язання для відповідача слід застосовувати саме дату, яка зазначена на супровідних листах до актів здачі-приймання робіт.
Таким чином, по першому етапу виконання робіт кінцевою датою розрахунку є 16.01.2006р., оскільки супровідний лист до акту здачі-прийняття робіт по першому етапу договору датований 10.01.2006р., тобто саме ця дата вважається початком перебігу строку виконання грошового зобов'язання за договором по першому етапу.
По другому та третьому етапам виконання робіт кінцевою датою розрахунку є 24.12.2006р., оскільки супровідний лист до актів здачі-прийняття робіт по другому та третьому етапах договору датований 18.12.2006р., тобто саме ця дата вважається початком перебігу строку виконання грошового зобов'язання за договором по другому та третьому етапах.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 886/2004 від 27.12.2004р. щодо своєчасної оплати за виконані роботи позивач 05.12.2008р. звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості за договором № 886/2004 від 27.12.2004р.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, як на момент винесення рішення у справі судом першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги по даній справі заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.
У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України та статті 193, 198 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано та законно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 770533,50 грн. основного боргу.
Щодо стягнення 141624,16 грн. пені, 53937,35 грн. штрафу, 49713,75 грн. трьох відсотків річних та 278440,31 грн. інфляційних витрат, то колегія суддів, вважає за необхідне, зазначити наступне..
Відповідно до п.4.1. договору № 886/2004 від 27.12.2004р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення в сумі 141624,16 грн. та штраф в сумі в розмірі 7 відсотків за прострочення виконання зобов*язання понад 30 днів в сумі 53937,35 грн. При цьому в обгрунтування стягнення пені і штрафу посилався на п. 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України ( а.с. 3 - а.с. 6 ).
Однак, пунктом 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як вбачається з договору № 886/2004 від 27.12.2004р. у відповідача є прострочка сплати грошових коштів, тобто порушення грошових зобов*язань, а не прострочення виконання товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява серед іншого повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов..
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає можливість позивачеві до прийняття рішення по справі змінити підставу позову, тобто обставину, якою позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, з уточненими позовними вимогами щодо пені та штрафу позивач до суду першої інстанції не звертався. Також в відзиві на апеляційну скрагу та в поясненнях наданих на вимогу суду апеляційної інстанції позивач, як на підставу стягнення пені і штрафу з відповідача знов таки посилається на п. 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 141624,16 грн. та штрафу в сумі 53937,35 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано та законно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних, що становить суму у розмірі 49713,75 грн. та інфляційні у сумі 278440,31 грн.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуальлного кодексу України, державне мито покладається:
- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
- при задоволенні позову - на відповідача;
- при відмові в позові - на позивача;
- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, задовленню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 770533,50 грн. - основного боргу, 49713,75 грн. -трьох відсотків річних та 278440,31 грн. - інфляційних, а всього - 1098687,59 грн., то і державне мито, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить - 10986,90 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12942,50грн. державного мита і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 10986,90 грн. державного мита.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 141624,16 грн., штрафу в сумі 53937,35 грн. та державного мита в сумі 12942,50грн. та прийняти нове рішення і цій частині, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 141624,16 грн.та штрафу в сумі 53937,35 грн. та про стягнення з відповідача на користь позивача 10986,90 грн. державного мита.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого об"єднання задовольнити.
Рішення від 16.03.2009р. господарського суду Харківської області по справі № 54/13-09 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 141624,16 грн. та штрафу в сумі 53937,35 грн. скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Відмовити Державному підприємству "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 141624,16 грн. та штрафу в сумі 53937,35 грн.
Рішення від 16.03.2009р. господарського суду Харківської області по справі № 54/13-09 в частині стягнення з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого об"єднання державного мита в сумі 12942,50грн. скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого об"єднання на користь Державного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова" витрати по сплаті державного мита в сумі 10986,90 грн.
В іншій частині рішення від 16.03.2009р. господарського суду Харківської області по справі № 54/13-09 залишити без змін.
Зобов*язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписаний 30.06.2009р.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Судді Горбачова Л.П.
Пуль О.А.