91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.06.09 Справа № 17/52.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санмар»
про стягнення 19 345 грн. 96 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -представник не прибув;
від відповідача -Хаустова Г.О. -директор, рішення учасника від 15.01.2008.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 19135,21 грн. та 3% річних у сумі 210,75 грн., всього -19345,96 грн., згідно договору купівлі-продажу № 01/09 від 01.09.2008 (згідно уточнення до позовної заяви від 13.05.2009 № 203).
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» (позивач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Санмар», як Продавцем, було укладено договір купівлі-продажу №01/09 від 01.09.2008 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставляти товар, а Покупець приймати цей товар, і вчасно здійснювати його оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому Договором.
Пунктами 2.2-2.3 Договору передбачено, що відвантаження товару Покупцю згідно з видатковою накладною здійснюється на підставі довіреності, виданої на пред'явника та оформленої належним чином.
Строк відвантаження товару визначається Сторонами для кожної партії товару окремо.
Пунктом 2.5 Договору встановлено, що відвантаження товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця погодженої із Продавцем. Фактичний асортимент та кількість вказуються у видатковій накладний Продавця.
Розрахунки Покупця із Продавцем за поставлений товар проводяться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця по наданому рахунку (пункт 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 5.1.1 Договору, Продавець зобов'язаний формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі заявки Покупця. Продавець погоджує всі зміни за заявкою з Покупцем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі виставлених ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Санмар»рахунків-фактур № 28 від 26.09.2008 та 000-000020 від 03.09.2008, та на виконання Договору, ТОВ «Сінтезпродсервіс»було виконано оплату за товар платіжним дорученням № 1937 від 03.09.2008, у сумі 71490,00 грн. та платіжним дорученням № 1954 від 26.09.2008 у сумі 200000,00 грн., а разом 271 490,00 грн.
Відповідач своєчасно не поставив весь товар у відповідності з Договором і листом № 12 від 11.11.2008 визнав недопоставку частини товару за Договором та гарантувало поставку продукції позивачу протягом 15 днів.
Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 252354,79 грн., при тому, що товару було оплачено на 271 490,00 грн., у зв'язку з чим з боку Відповідача було недопоставлене до ТОВ «Сінтезпродсервіс»товару на загальну суму 19135,21 грн., що підтверджується видатковими накладними № 000-000037 від 19.09.2008, № 000-000037 від 27.09.2008, № 000-00040 від 23.10.2008, № 000-00046 від 14.11.2008, № 000-00049 від 04.12.2008, 000-000001 від 13.01.2009.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 210,75 грн. за період з 11.11.2008 по 24.03.2009.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, листом від 20.05.2009 № 16, повідомив, що інших договорів купівлі-продажу, окрім Договору, між сторонами укладено не було.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Як встановлено статтею 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачу 271 490,00 грн. платіжними дорученнями № 1937 від 03.09.2008 та № 1954 від 26.09.2008.
В даних платіжних дорученнях у призначенні платежу вказано: оплата за товар згідно рахунку № 000-000020 від 03.09.2008 та № 28 від 26.09.2008.
Як встановлено пунктом 3.3 Договору, розрахунки Покупця із Продавцем за поставлений товар проводяться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця по наданому рахунку (пункт 3.3 Договору). Вищевказаних рахунків на вимогу суду сторонами не надано. Крім того, відповідач усно зазначив, що не може встановити на який саме товар виставлялись дані рахунки.
Позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні № 000-000037 від 19.09.2008, № 000-000037 від 27.09.2008, № 000-00040 від 23.10.2008, № 000-00046 від 14.11.2008, № 000-00049 від 04.12.2008, 000-000001 від 13.01.2009, що підтверджують факт отримання товару на загальну суму 237354,79 грн. Однак, позивач зазначає, що поставлено товару було на загальну суму 252354,79 грн.
Відповідно до пункту 5.1.1 Договору, Продавець зобов'язаний формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі заявки Покупця. Продавець погоджує всі зміни за заявкою з Покупцем.
Згідно пункту 2.3 Договору строк відвантаження товару визначається Сторонами для кожної партії товару окремо.
З даних умов Договору вбачається, що партія товару формується на підставі заявки Покупця, та строк її відвантаження визначається окремо, однак, позивачем не надано заявок , а також інших доказів на підтвердження того, який саме товар, якої кількості та асортименту містився у заявці та складав партію товару, що не була поставлена відповідачем.
Суд з наданих позивачем та витребуваних доказів, не мав змоги визначити, який саме товар не було поставлено позивачу на виконання умов Договору та чи була така недопоставка взагалі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторони повинні були погодити окремо строк відвантаження для кожної партії товару відповідно до пункту 2.3 Договору, однак, позивачем не надано відомостей щодо такого погодження та дати, коли повинна була бути здійснена поставка, що не відбулась з вини відповідача. Не вказує дату поставки також і відповідач.
З викладеного вбачається, що обов'язок поставки партії товару, яку на твердження позивача не було здійснено відповідачем, за відсутністю погодженого строку поставки, ще не настав, а тому його не може бути порушено.
Посилання позивача на лист відповідача від 11.11.2008 № 12 про визнання недопоставки продукції, судом до уваги не береться, оскільки в ньому вказано про недопоставку продукції на суму 141818,50 грн., тоді як позивач зазначає, що непоставлено було товару на суму 19270,47 грн. До того ж, позивачем не доведено, що в листі іде мова про той самий товар, за який позивачем було сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, тому у задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу слід відмовити.
За необґрунтованістю основних вимог щодо стягнення боргу в сумі 19135,21 грн. до задоволення не підлягають й вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 210,75 грн. за період з 11.11.2008 по 24.03.2009.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 30.06.2009.
Суддя О.С.Фонова