"25" червня 2009 р. Справа № 4/105/09
Позивач Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна
страхова компанія “Оранта”
вул. Жилянська, 75, м. Київ,01032
в особі Миколаївської обласної дирекції,
вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017
Відповідач Миколаївська міська рада
вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - Дяченко В.О. довіреність № 0808-03-14/32-09 від 18.02.09р.
Від відповідача - Голубенко Д.К. довіреність № 974/209/14/22 від 14.04.09р.
СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі № 1534 від 29.05.02р. та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 04.06.02р. № 1077.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що відповідно до ст.ст. 12, 20 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Згідно з пунктом 4.60 рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2001 № 34/13 «Про попереднє погодження місць для розташування об'єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт, вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому»земельна ділянка по вул. 1-а Лінія, 34 у місті Миколаєві зарахована до земель змішаного використання (житлова забудова та комерційне використання), для обслуговування житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення.
Крім того, пунктом 4.60.1. рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2001р. № 34/13 НАСК "Оранта" надано в спільне часткове тимчасове користування на умовах оренди, строком на 15 років, із співвласниками будівлі 112/1000 ідеальних часток від земельної ділянки загальною площею 1878 кв. м, що складає 211 кв.м. (комерційне використання), для обслуговування приміщень Центрального районного відділення НАСК "Оранта" по вул. l-й Лінії, 34. Проте, на підставі клопотання Миколаївського міського відділення НАСК «Оранта»від 13.12.01 № 101 про внесення змін до рішення в частині назви об'єкта, Миколаївською міською радою прийнято рішення від 21.03.02 № 41/10, на підставі якого між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі.
Договір оренди землі від 29.05.02, зареєстрований 04.06.09 № 1077, укладено сторонами при наявності обопільного волевиявлення, про що свідчать підписи сторін, вказані умови договору зазначені у відповідності з приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, зазначив, що право на позов у позивача виникло з моменту підписання заперечуваного договору оренди землі, тобто з 29.05.2002 року, а відповідно до норм діючого на той час законодавства строк позовної давності закінчився 30.05.2005 року, отже сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним договір оренди землі, зареєстрований в реєстрі № 1534 від 29.05.02р. та в книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 04.06.02р. за № 1077, на підставі ст.48 ЦК УРСР та ч.1 ст.215 ЦК України, посилаючись на те, що передача частини земельної ділянки в оренду або у власність власнику вбудованого в багатоповерховий житловий будинок приміщення чинним законодавством не передбачена.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Земельна ділянка по вул. 1-а Лінія, 34 у місті Миколаєві, згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України належить на праві власності територіальній громаді міста Миколаєва, тобто є комунальною власністю міста Миколаєва.
29.05.02 року сторони уклали договір оренди землі, згідно якого позивач повинен був надати в оренду 112/1000 ідеальних часток від земельної ділянки, що розташовані по вул. 1-а Лінія, 34 у місті Миколаєві, загальною площею 1878 кв.м, що складає 211 кв.м. із земель міста наданих у власність або користування, для обслуговування приміщень позивача, строком на 15 років, а відповідач прийняти в спільне часткове користування та сплачувати орендну плату у розмірі 1,2 % від грошової оцінки земельної ділянки у 211 кв.м., яка складала 99816,88 грн. станом на момент укладення договору.
Отже, право на позов у позивача виникло з моменту підписання визначеного договору оренди землі , а саме 29.05.2002 року, оскільки згідно ст.76 ЦК УРСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до приписів пункту 7 Перехідних положень Цивільного Кодексу України, згідно якого до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше, а також приписів статей 71, 75, 80 ЦК УРСР (в редакції 1963) про обов'язок суду застосування позовної давності та про те, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно статті 71 Цивільного кодексу УРСР до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки. Аналогічна норма міститься у ст. 257 Цивільного кодексу України. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Таким чином, строк позовної давності закінчився 30.05.2005 року.
Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу УРСР, позовна давність застосовувалась судом незалежно від заяви сторони. У відповідності з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позивач клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв, а відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності.
Враховуючи, що сплив позовної давності, є підставою для відмови в позові, в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.
Суддя Т.М.Дубова
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 02.07.09 року