79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.06.09 Справа № 15/6
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого -судді Давид Л.Л.
Суддів Кордюк Г.Т.
Мурської Х.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства «Скілур», за вих. №59 від 25.03.2009 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2009 р.
у справі № 15/6 (суддя -Ващиліна Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд», м. Одеса
до Закритого акціонерного товариства «Скілур», м. Ужгород
про стягнення 650 865,71 грн., в тому числі 539769,20 грн. основного боргу, 6379,29 грн. 3% річних, 30 737,75 грн. інфляційних нарахувань та 73 979,47 грн. пені
за участю представників сторін:
від позивача: не з»явились;
від відповідача: не з»явились;
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2009 р. у справі №15/6 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гринвуд», м. Одеса (надалі -Позивач) до Закритого акціонерного товариства «Скілур», м. Ужгород (надалі -Відповідач) про стягнення 650 865,71 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ТзОВ «Гринвуд»609 052, 66 грн., в тому числі 529769,20 грн. основного боргу, 5752,99 грн. 3% річних, 29 576,67 грн. інфляційних нарахувань та 43953,80 грн. пені, а також 6190,65 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 111,09 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10 000,00 грн. провадження припинено. В решті позовних вимог -відмовлено.
Відповідач -ЗАТ «Скілур», не погодившись частково з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу за вих. № 59 від 25.03.2009 р., в якій покликається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:
- судом неправомірно відхилено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушено його право на захист, передбачене та гарантоване ст. 55 Конституції України. Судом порушено ст. ст. 65 та 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було вчинено необхідних дій, спрямованих на забезпечення правильного розгляду справи, а також порушено право сторін на мирне врегулювання спору;
- судом не враховано, що постачальник (Позивач) не виконав свого зобов»язання щодо поставки продукції в кількості, передбаченої умовами договору 30 000 дал і в установлені договором строки, а відтак підприємство Відповідача не одержало прибуток у запланованому періоді, тому, Скаржник вважає, що має повне право на стягнення збитків, які були завдані постачальником, внаслідок недопоставленої продукції виноматеріалів. Зустрічний позов до Позивача товариство не мало змоги подати, у зв»язку з порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права -неповідомлення ЗАТ «Скілур»про дату і місце розгляду справи;
- судом, не прийнято до уваги положення ч. 3 ст.220 Господарського кодексу України.
Дані обставини, на думку Скаржника, є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду, якою вимоги Позивача просить задоволити частково лише в сумі основного боргу 529 769,20 грн., а в решті позовних вимог на суму 79 283,46 грн., з яких 5 752,99 грн. -3% річних, 29 576,67 грн. інфляційних нарахувань та 43 953,80 грн. нарахованої пені -відмовити.
Позивач -ТзОВ «Гринвуд»- у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 17.04.2009 р. заперечує доводи апеляційної скарги, зазначаючи, що Відповідачу надсилались ухвали суду і він знав про час та місце слухання справи, одним із доказів чого є надання ним до суду клопотання про відкладення розгляду справи нібито для укладення мирової угоди. Крім цього, зазначає, що ніяких сприйнятливих пропозицій від Відповідача йому не поступало і він не мав наміру укладати мирову угоду, в зв»язку з тим, що і так досить тривалий час до подачі позову, надали Відповідачу для погашення заборгованості. Щодо посилань, на те, що Позивач порушував строки поставки, то Позивач вказує, що згідно з умовами п. 4.5 Договору №01/04 від 30.04.2008 р. перевезення виноматеріалів здійснюється Покупцем (Відповідачем) або за його рахунок. Відповідач не притримувався умов Договору, надавав транспорт для відвантаження йому виноматеріалів не регулярно та не відповідно до строків вказаних у специфікаціях до договору №01/04 від 30.04.2008 р. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а апеляційну скаргу -без задоволення, як необґрунтовану і безпідставну.
Сторони участі уповноважених представників в судове засіданні 18.06.2009 р. не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 30.04.2009 р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення за № 409757, №409758. Ухвалою суду від 30.04.2009 р. участь представників визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами.
Додаткових доказів та клопотань про відкладення справи не поступало.
Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
30.04.2008 р. ТзОВ «Гринвуд»(«Постачальник») та ЗАТ «Скілур»(«Покупець») укладено договір поставки виноматеріалів №01/04 (а.с.9-11).
У відповідності до вимог п. 1.1. Договору Постачальник зобов»язується поставити у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити, в порядку визначеному договором виноградні виноматеріали в асортименті. Поставка товару здійснюється партіями, згідно підписаних сторонами специфікацій до Договору.
На виконання умов договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар -виноматеріали, що підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с.13-20) та довіреностями (а.с.34-37) на загальну суму 624769,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем порушено умови договору в частині оплати за поставлений товар.
30.11.2008 р. сторонами складено та підписано акт звіряння розрахунків, з якого вбачається, що заборгованість станом на 30.11.2008 р. складає 539 769,20 грн. (а.с.21).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до п.5.2. Договору Покупець зобов»язався сплатити за отриманий товар в такому порядку: 30% - не пізніше ніж за один день до відвантаження товару, 70% - на протязі 30 календарних днів із моменту отримання товару.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Місцевим господарським судом встановлено, що Відповідачем частково оплачено товар, поставлений Позивачем по вищевказаним накладним та довіреностями в сумі 85000,00 грн., а відтак заборгованість складає 539 769,20 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.21).
Під час розгляду справи Відповідачем сплачено 10 000,00 грн., що підтверджується заявою Позивача (а.с.44), а відтак в цій частині місцевим господарським судом правомірно припинено провадження на підставі п. 1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому товару в повному обсязі і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості за поставлений товар правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 529 769,20 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору № 01/04 від 30.04.2008 р.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що у випадку прострочення Покупцем оплати товару у строки встановлені п. 5.2. Договору, Покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно розрахунку, Позивачем нараховано пеню у розмірі 739 9,47 грн. за період проплати з 30.04.2008 р. по 09.01.2009 р. (а.с.27-29).
У відповідності до вимог п.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із змінами та доповненнями) за прострочення платежу пеня сплачується в розмірі, встановленому за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язань припиняються через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов»язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, в якій вказується, що у разі невиконання покупцем обов»язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 Цивільного кодексу України.
Вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов»язку однією з сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов»язку, є зустрічним виконанням зобов»язання. При зустрічному виконанні зобов»язання сторони повинні виконувати свої обов»язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов»язання або звичаїв ділового обороту.
Враховуючи наведене і те, що Відповідач прийняв поставлені виноматеріали, він зобов»язаний їх оплатити на протязі 30 днів з моменту прийняття.
Відповідно до цього, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що стягненню підлягає пеня за шість місяців і її розмір складає 43 953,80 грн. (згідно перерахунку місцевого господарського суду (а.с.55)), а в решті суми стягнення пені судом правомірно відмовлено, за необґрунтованістю.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов»язання у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України Покупець на вимогу Постачальника зобов»язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що грошові зобов»язання по договору №01/04 від 30.04.2009 р. не виконанні в строк, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову також в частині стягнення збитків, завданих внаслідок інфляційних процесів в сумі 29 576,67 грн. та три відсотки річних 5 752,99 грн.(згідно перерахунку місцевого господарського суду (а.с.55)) за час прострочення у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2. Договору. В решті стягнення інфляційних та трьох відсотків річних судом правомірно відмовлено за необґрунтованістю.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом неправомірно відхилено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушено його право на захист, передбачене та гарантоване ст. 55 Конституції України. Судом порушено ст. ст. 65 та 78 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було вчинено необхідних дій, спрямованих на забезпечення правильного розгляду справи, а також порушено право сторін на мирне врегулювання спору.
Судова колегія зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 26.01.2009 р. порушено провадження у справі №15/6 за позовом ТзОВ «Гринвуд»до ЗАТ «Скілур»про стягнення 657 617,18 грн. та призначено розгляд на 09.02.2009 р. (а.с.1). Сторони належним чином були повідомлені про порушення справи №15/6 та призначення її до розгляду ухвалою суду від 26.01.2009 р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення за №13194322 (а.с.23), №13196090 (а.с.24). Ухвалою суду від 09.02.2009 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2009 р. за клопотанням Відповідача (а.с.32), про що останній був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення за №13639502 (а.с.33). Ухвалою суду від 24.02.2009 р. повторно відкладено розгляд справи на 17.03.2009 р., в зв»язку з неявкою представника Відповідача та неподанням витребуваних доказів, яка надіслана Сторонам згідно відмітки на оригіналі 25.02.2009 р. (а.с.39) і отримана Відповідачем 28.02.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення за №13700082 (а.с.43).
Враховуючи наведене вище, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вказує, що твердження Скаржника про порушення його конституційних прав на захист місцевим господарським судом, не знайшло свого підтвердження матеріалами справи.
Покликання Скаржника на те, що судом не враховано, що постачальник (Позивач) не виконав свого зобов»язання щодо поставки продукції в кількості передбаченої умовами договору 30 000 дал і в установлені договором строки, а відтак підприємство Відповідача не одержало прибуток у запланованому періоді чим було завдано збитків. Тому Скаржник вважає, що має повне право на стягнення збитків, які були завдані постачальником, внаслідок недопоставленої продукції виноматеріалів. Зустрічний позов до Позивача товариство не мало змоги подати, у зв»язку з порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.
Дане твердження не обґрунтоване, оскільки Відповідач знав про розгляд справи в місцевому господарському суді, що висвітлено вище, а відтак мав можливість скористатися своїм правом на захист передбаченим Конституцією України та чинним процесуальним законодавством, а також мав право і час подати зустрічний позов та відзив на позов в захист своїх інтересів, що ним не було зроблено.
Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та законність позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.03.2009 р. у справі №15/6 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Скілур»за вих. №59 від 25.03.2009 р. - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 15/6 повернути Господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Мурська Х.В.