91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.05.09 Справа № 16/79
За позовом Приватного підприємства "Укрстандарт", м. Єнакієве Донецької області
до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області
про стягнення 88429,26грн.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача -Яценко Ю.А., дов. від 16.04.09. №16/04-20;
від відповідача -Шамкій В.М., дов. від 26.12.08. №1-3/3д-14,
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 61500грн., пені у сумі 11377,50грн., штраф у сумі 4305грн., інфляційні нарахування в сумі 9487,69грн., 3% річних в сумі 1759,07грн. на підставі договору поставки від 07.03.08. №18-440гп.
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.09. надав клопотання від 18.05.09. №18/05-177, яким зменшив розмір заявлених до стягнення вимог і просить стягнути з відповідача борг в сумі 61500грн., пені у сумі 11377,50грн. за період з 28.05.08. по 28.11.08., штраф у сумі 4305грн., інфляційні нарахування в сумі 7489,18грн. (в цій частині зменшено позов), 3% річних в сумі 1446,76грн. (в цій частині зменшено позов).
Відповідач відзивом від 25.05.09. визнав суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 61500грн. і проти решти вимог заперечив, а саме: відповідач зазначив, що договором поставки від 07.03.08. №18-440гп не встановлено такий вид відповідальності як пеня (не визначено розміру та періоду), а також вказаний договір та додатки до нього містять суперечливі вказівки щодо строку оплати товару покупцем (відповідачем), отже, вважає відповідач, договором остаточно не встановлено строку виконання грошових обов'язків по оплаті товару, а відтак 3% річних та інфляційні нарахування розраховано позивачем не вірно -без врахування правил ч.2ст.530 ЦК України та претензії.
Між сторонами у справі укладено договір поставки від 07.03.08. №18-440гп з додатковими угодами (а.с.23-24), на підставі якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар -метал та технічне обладнання - по ціні, у кількості та за якістю, вказаних у додатках до договору (специфікаціях), а відповідач зобов'язався оплатити куплений товар.
Пунктом 3.4 вказаного договору (основного тексту) вказано, що відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 60 днів з дня поставки, можлива передоплата. Специфікаціями №№1 та2 встановлено умови передоплати при поставці товару, але розміру передоплати не визначено.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм «Поставки», ст.265-267 ГК України.
На виконання умов вказаного договору позивач, не отримавши передоплати від відповідача, поставив продукції на суму 294475,95грн., але відповідач не сплатив суму грошових коштів у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 61500грн. (видаткова накладна від 28.03.08. №350/1, а.с.29), який позивач просить стягнути на свою користь.
Претензією від 19.12.08. №19/12-310, яку відповідач отримав 19.12.08. (а.с.36), позивач просив сплатити йому борг в сумі 61500грн. за товар, поставлений за вказаною накладною, але відповідач не виконав свої зобов'язання на користь позивача.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 11377,50грн. за період з 28.05.08. по 28.11.08., штраф у сумі 4305грн., інфляційні нарахування в сумі 7489,18грн., 3% річних в сумі 1446,76грн.
Відповідач вимоги позивача оспорив в частині санкцій та інфляційних нарахувань і 3% річних у зв'язку з порушенням позивачем правил по визначенню періоду для нарахування таких вимог та відсутністю у договорі права на пеню.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений договором строк. У разі відсутності встановленого конкретного строку правовідносини сторін за договором врегульовано правилом ч.2ст.530 ЦК України -обов'язок відповідача оплатити товар протягом 7 днів з дня отримання вимоги про оплату. Як було вказано вище, укладеним сторонами договором та додатками до договору встановлено різний порядок оплати товару, тобто, конкретного строку виконання покупцем (відповідачем) грошового обов'язку по оплаті отриманої продукції не встановлено.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором поставки від 07.03.08. №18-440гп, укладеним сторонами по справі, чітко не визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості і, відповідно, правовідносини сторін повинні бути врегульовано вимогами ч.2ст.530 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено належним чином факт отримання відповідачем продукції на вказану суму грошей -294475,95грн. Позивач належним чином і в порядку ст.ст.33,34,35 ГПК України при розгляді справи довів суду заборгованість відповідача в розмірі 61500грн. і цей факт визнано відповідачем. Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача виконання ним своїх обов'язків по договору поставки у відповідності до умов цього договору та вимог закону.
При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по сплаті заборгованості на суму 61500грн., починаючи з 27.12.08., чим порушив умови укладеного з позивачем договору поставки і вимоги закону. Тому, позов в частині боргу на суму 61500грн. слід задовольнити.
Заявлені вимоги про стягнення пені не відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству, у т.ч. ст.231-232 ГК України, згідно якої боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (позивача) зобов'язаний сплатити неустойку за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, оскільки договором, укладеним між сторонами по справі, не встановлено розміру та періоду для пені, що є суть договірними умовами і законом не встановлені.
За таких підстав позов в частині пені слід залишити без задоволення.
Позовні вимоги в частині заявленого до стягнення штрафу у сумі 4305грн. підлягають до задоволення тому, що цілком обґрунтовані і відповідають вимогам закону (ст.230 ГК України).
Позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягають до задоволення частково на підставі правил ст.625 ЦК України за період, починаючи з 27 грудня 2008 року (після спливу 7 денного строку з дня отримання відповідачем претензії). Таким чином, 3% річних слід задовольнити на суму 368,94грн.., а інфляційні нарахування на суму 2732,75грн. - за період з 27.12.08. по 10.03.09.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232,265-267 ГК України, ст.ст.526,ч.2ст.530, ст.ст.625,629 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49, п.5ст.78, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. «Комуністична», 6, ід. код 32320704 на користь Приватного підприємства "Укрстандарт", м. Єнакієве Донецької області, вул. ім. Марата, 1, ід. код 32281498 борг в сумі 61500грн., штраф в сумі 4305грн., 3% річних 368,94грн.., інфляційні нарахування 2732,75грн., витрати по державному миту в сумі 689,06грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сумі 91,95грн. Видати наказ.
3. В решті вимог відмовити.
Рішення підписане 29.05.09.
Суддя Р. Шеліхіна