79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.06.09 Справа№ 14/67
За позовом: Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих “КРИМ-ПАК”, м.Керч
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Західно-Український Консорціум”, м.Львів
Про: стягнення 132260,00 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар Хороз І.Б.
За участю представників сторін:
від позивача - не з”явився
від відповідача - Лапіда О.Б. -представник ( довіреність від 11.06.2009 року)
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України представнику відповідача роз”яснено.
Суть спору: позов заявлено Керченським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих “КРИМ-ПАК”, м.Керч, до Закритого акціонерного товариства “Західно-Український Консорціум”, м.Львів про стягнення 64185, 00 грн. пені та 68075,00 грн. штрафу за порушення строку поставки товару.
Провадження у справі порушено ухвалою від 30.03.2009 року, розгляд справи призначено на 15.04.2009 року Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах від 15.04.09 р, та від 28.04.09 р, строки вирішення спору продовжувались.
В судове засідання 18.06.09 р позивач не забезпечив явку повноважного представника. Як вбачається зі змісту позовної заяви, стверджує, що на підставі укладеного між сторонами по справі договору №545 від 19 грудня 2007 року, відповідач повинен був поставити позивачу сідельний тягач з напівпричепом бортовим тентовим згідно Специфікації ( додаток №1 до договору) ДКПП 016-07: 50.10 у кількості одна одиниця. Відповідно до розділу 4 договору “строк та умови поставки продукції”, відповідач взяв на себе зобов”язання передати позивачу продукцію протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами, тобто до 18 січня 2008 року. Повідомляє, що позивачем було виконано всі умови договору та своєчасно перечислені кошти на рахунок відповідача в повному обсязі у сумі 972500,00 грн, але відповідач свої зобов”язання за договором виконав не своєчасно: фактично відповідач поставив товар 24.03.2008 року, про що свідчить накладна № 358 від 24.03.08 р, тобто, стверджує позивач, загальний строк прострочення поставки складає 66 днів : з 18.01.2008 року по 24 березня 2008 року . Позивач посилається на п.13.2 договору, відповідно до умов якого відповідач зобов”язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % ціни продукції, з якої допущено прострочення поставки ( розрахунок пені : 972500,00 тис.грн х 0,1 % х 66 днів = 64185 грн), а також за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від вказаної ціни , тобто 972500,00 тис.грн. х 7 % =68075,00 грн Разом по заявлених вимогах про стягнення пені та штрафу ціна позову складає 132260 ( сто тридцять дві тисячі двісті шістдесят гривень). Просить зазначену суму коштів стягнути на його користь з відповідача.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив. Відповідач, його представник в засіданні, з підстав наведених у відзиві вих №212 від 10 червня 2009 року просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, з підстав пропущення позивачем строку позовної давності, по цій справі.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В засіданні 18.06.2009 року, за письмовою згодою повноважного представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі судового рішення.
Судом встановлено.
19 грудня 2007 року між Керченським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих “КРИМ-ПАК ( надалі-покупець) та ЗАТ “Західно-Український Консорціум (надалі-постачальник) укладено Договір №545, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник постачає автопоїзд у складі Код ДКПП 016-97:50.10, сідельного тягача з напівпричепом бортовим тентовим згідно Специфікації (додаток № 1 до договору) ( надалі-продукція), а покупець зобов”язується прийняти зазначену продукцію та оплатити за неї грошову суму згідно цього договору. Як погоджено сторонами в п.1.2 договору, кількість та характеристики продукції вказані в Специфікації (додаток № 1 до договору) та Технічних характеристиках (додаток №2 до договору).
Відповідно до умов п.2.1 ціна договору становить 972500,00 грн разом з ПДВ.
Відповідно до умов в п.3.1 покупець зобов”язувався сплатити ціну договору наступним чином : покупець здійснює попередню 100% оплату продукції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року. Передплата здійснюється на підставі рахунків постачальника. Усі розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення. ( п.3.2 договору).
Постачальник ( п.4.1 договору) зобов”язувався передати покупцю продукцію протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору сторонами.
Відповідно до умов п.13.2 , у разі порушення строків поставки продукції , вказаних у цьому договорі, постачальник повинен сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % ціни продукції, з якої допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів частково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.
Відповідно до умов в п.14.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2008 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов”язань, передбачених цим договором.
25 грудня 2007 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №ЗУ-0002271 на суму 972500,00 грн для здійснення передплати.
27 грудня 2007 року платіжним дорученням №7 позивач перерахував відповідачу 972500,00 грн . З призначення платежу вбачається , що кошти призначені за сідельний тягач з напівпричепом бортовим тентовим як передоплата згідно договору №545. Відповідачем зазначені кошти отримані, про що свідчать обставини справи, та й не заперечує сам відповідач.
24 березня 2008 року по видатковій накладній №ЗУ-0000358 на виконання договору №545 від 19.12.07 р відповідач відпустив, повноважній особі позивача обумовлену договором продукцію. Дана обставина сторонами визнається.
Як вбачається з матеріалів справи, до отримання продукції позивач звертався до відповідача з претензією №232 від 05.02.08 року, в якій , посилаючись на укладений договір №545, на здійснену ним передоплату 27 грудня 2007 року в сумі коштів 972500,00 грн та на те, що згідно з умовами п.4.1 договору №545 строк поставки сплив 19.01.2008 року, вимагав в добровільному порядку від відповідача виконання зобов”язань за договором і поставку продукції по договору. Відповідач зазначену претензію розглянув, надав позивачу відповідь у листі №126 від 20.03.2008 року, в якому повідомляв, що виконати зобов”язання по договору №545 від 19.12.2007 року у встановлений строк не видається можливим у зв”язку із труднощами, що виникли при оформленні документів. Просив не звертатись до господарського суду, і гарантував цим листом поставку продукції згідно договору до 01 квітня 2008 року.
Позивач, отримавши дану відповідь не звертався до суду з позовом про зобов”язання відповідача до примусового виконання зобов”язань за договором та притягнення останнього до відповідальності , передбаченої , зокрема в п.13.2 договору №545 ( шляхом стягнення пені та штрафу), а прийняв відповідь і 24 березня 2008 року, видавши довіреність ЯОЧ №252626 від 24.03.08 р своїй довіреній особі Терешко І.О. ( що вбачається з видаткової накладної №ЗУ-0000358 від 24.03.08 р) отримав від відповідача передбачену договором продукцію.Претензія позивача та відповідь на неї відповідача підписані , відповідно, директором Керченського УПП УТОС “КРИМ-ПАК” В.І.Лютиковим, та Головою правління ЗАТ “Західно-Український Консорціум” Вісіконенко В.В; обидва документи засвідчені печатками сторін.
В період з 24.03.08 р до моменту подання позовної заяви до суду між сторонами не було спору щодо відшкодування неустойки ( пені, штрафу), таку вимогу позивач не заявляв відповідачу і у претензії №232 від 05.02.2008 року. Доказів зворотнього суду сторонами не подано.
Позовна заява Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих “КРИМ -ПАК” за №355 від 02 березня 2009 року про стягнення пені і штрафу в сумі 132260,00 гривень за порушення строку поставки товару поступила до Господарського суду Львівської області 24.03.20089 року, зареєстрована в канцелярії суду за вхідним номером 1967, що підтверджує запис працівників канцелярії, засвідчений печаткою суду, на першому аркуші позовної заяви.
В позовній заяві позивач не звертається до суду з клопотанням про поновлення строків позовної давності у спірних відносинах. Таке клопотання не додається окремим документом до позовної заяви, що підтверджується переліком документів у Додатках до позовної заяви, які подані разом з позовною заявою №355 від 02.03.09 р до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, при прийнятті рішення суд виходив з наступного.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.599 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки (штраф і пеня).Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. ( ст.ст.610-612 ЦК України).
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов”язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання.
Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф встановлюється і застосовується у грошовій формі за твердою ставкою або у відсотковому розмірі від суми зобов”язання і є разовим стягненням. Натомість, пеня застосовується за певний період прострочення, зокрема, за кожен день , і за своєю правовою природою є тривалою санкцією.
Ознаки за якими законодавець визначив штраф та пеню та порядок їх нарахування є імперативними, відтак сторони не мають права їх змінювати.
Підставою застосування штрафу може бути будь-яке порушення зобов”язання, за виключенням прострочення виконання грошового зобов”язання. Підставою застосування пені є лише прострочення виконання грошового зобов”язання.
В даному випадку відповідач по справі не ніс грошових зобов”язань перед позивачем згідно умов договору № 545 від 19.12.07 р, його зобов”язання полягали у поставці обумовленої договором продукції у встановлені строки.
Окрім того, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України , при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Строки позовної давності по стягненню пені та штрафу Господарським кодексом України не встановлені, таким чином підлягають застосуванню строки позовної давності, які встановлені ч.2 ст.258 ЦК України.
В розумінні ст.256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.260 ЦК України порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч.5 зазначеної статті за зобов”язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.
Як вбачається, сам позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 грудня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір №545, за яким відповідач до 18 січня 2008 року повинен був поставити продукцію, а фактично поставив 24 березня 2008 року, тобто з протермінуванням виконання зобов”язання на 66 календарних днів. Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права в день, коли відповідач повинен був поставити продукцію, тобто , 18 січня 2008 року ( із врахуванням умов п.4.1 договору 30-тий календарний день з з моменту підписання договору ). Отже, строк позовної давності по спірних вимогах сплив 18 січня 2009 року, а позивач подав позов до суду у березні 2009 року, що підтверджує, що позовна заява подана з порушенням строку позовної давності.
Позивач не пояснює причин пропуску строків позовної давності, клопотань про поновлення строків не подавав. Відповідач настоює на відмові в задоволенні позовних вимог з причин пропуску строків позовної давності , про що заявляє у відзиві, а його представник підтримує позицію відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення, підтвердити їх належними та допустимими доказами.
Дослідивши матеріали справи, обставини на яких грунтуються позовні вимоги позивача, заслухавши представника відповідача, судом встановлено, що строк позовної давності у спірних відносинах є пропущеним і з відповідним клопотанням з цього питання позивач до суду не звертався, пояснень причин суду не висловив і їх поважність не довів, а відтак позивачем не доведено поважність пропуску строку позовної давності.
Враховуючи наведене вище в рішенні, а також ту обставину, що про застосування позовної давності відповідач зробив відповідну заяву; що причини пропуску позовної давності не визнаються судом поважними ( позивач не вказав обставин, які свідчать про відсутність у нього об”єктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів), суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 1,2,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-
Вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Кітаєва С.Б.