"18" червня 2009 р. Справа №18/915
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 18.06.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом
відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне
підприємство 2301”, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, м. Черкаси
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом:
Черкаського головного регіонального управління Приватбанку, м. Черкаси
про визнання додаткової угоди неукладеною, зобов'язання вчинити дії та визнання
п. 8.3. договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-
12/98-01 від 17.12.1998 року нікчемним,
за зустрічним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, м. Черкаси
до відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване
автотранспортне підприємство 2301”, м. Черкаси,
про стягнення 13 245 грн. 00 коп.,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося відкрите акціонерне товариство „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” до товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” про визнання додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року неукладеною та про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” передати системи реєстру власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301” до нового реєстроутримувача - Черкаського головного регіонального управління Приватбанку.
Під час розгляду справи позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги, та просив суд також визнати п.8.3. договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року нікчемним та таким, що не відповідає умовам Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року за № 1000.
Під час розгляду справи відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” звернулось до суду із зустрічним позовом до відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” про стягнення заборгованості в розмірі 13 245 грн. 00 коп. за договором на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року та додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору (а.с.35 - 36).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.04.2009 року зустрічний позов було прийнято до провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом -Черкаське головне регіональне управління Приватбанку.
Ухвалою заступника голови господарського суду Черкаської області від 14.05.2009 року продовжено строк вирішення спору на один місяць до 24.06.2009 року.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю, проти зустрічного позову заперечував з мотивів наведених у відзиві (а.с. 52).
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд зустрічний позов задовольнити повністю, проти первісного позову заперечував з мотивів наведених у відзиві ( а.с. 44 -45, 130).
В судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2009 року за згодою учасників судового процесу було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/915.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Матеріалами справи підтверджується, що 17.12.1998 року між відкритим акціонерним товариством „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” (емітент) та товариством з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” (реєстратор) було укладено договір за № 30-12/98-01 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
Умовами даного договору було передбачено, що емітент зобов'язався передати, а реєстратор -виконувати облік власників іменних цінних паперів, згідно умов цього договору, положень Статуту емітента та діючого законодавства України.
30.12.2003 року сторони підписали додаткову угоду №1 до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
Даною додатковою угодою сторони внесли зміни до додатку №2 до договору, стосовно прейскуранту послуг по веденню реєстру.
Як було зазначено вище, сам договір та додаткову угоду до договору було укладено між сторонами до набрання чинності ЦК України.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України, та ст. 20 ГК України встановлено способи захисту прав та інтересів осіб.
Вимога про визнання угоди неукладеною не може бути предметом позову у справі, оскільки ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України не встановлено відповідного способу захисту.
По суті, така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захисту охоронюваного законом інтересу. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Про визнання угоди неукладеною зазначається виключно у мотивувальній частині судового рішення, як про обставину справи, що встановлена судом (Інформаційний лист Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та І півріччі 2006 року” №01-8/2351 від 20.10.2006 року).
Додаткову угоду від 30.12.2003 року (а.с.20) підписано уповноваженими представниками сторін, а підписи скріплено печатками підприємств.
Також дану додаткову угоду не визнано судом недійсною в установленому законом порядку.
З урахуванням приписів ст.12 ГПК України позови про встановлення юридичного факту не підвідомчі господарським судам України.
Враховуючи викладене, провадження у справі в частині вимог позивача за первісним позовом про визнання додаткової угоди неукладеною слід припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2006 року зі справи №2/450-14/309.
Також позивач за первісним позовом просив суд визнати п.8.3. договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року нікчемним та таким, що не відповідає умовам Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року за № 1000.
Пунктом 8.3. договору передбачено, що зазначена в п. 8.2. передача реєстру власників іменних цінних паперів проводиться в п'ятиденний термін, за умови компенсації всіх видатків і утримань по цьому договору і по процедурі передачі реєстру.
Згідно законодавства України, чинного на момент укладення спірної частини договору, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення, виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними.
Визнання угоди нікчемною ЦК УРСР не передбачав.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод були встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою застосовується в усіх випадках, коли угода укладена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема статей 49, 50, 56, 57, 58 Цивільного кодексу УРСР.
Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48-58 Цивільного кодексу УРСР.
Крім того, як на підставу заявлених вимог про визнання п.8.3 договору нікчемним позивач за первісним позовом посилався на невідповідність зазначеного пункту договору Положенню “Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року за № 1000.
Проте, Положення “Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 року за № 1000 набрало законної сили лише 05.02.2007 року.
Пунктом 3 вищезазначеного рішення від 17.10.2006 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язує реєстраторів та емітентів, що здійснюють діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних цінних паперів, привести свою діяльність у відповідність до вимог цього Положення не пізніше року від дати набрання чинності цим рішенням, тобто до 05.02.2008 року.
Водночас в Положенні №60 “Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів” від 26.05.1998 року (чинного на момент укладання договору та додаткової угоди) пунктом 8.4. розділу VІІІ чітко визначена залежність передачі реєстру від розрахунків між реєстроутримувачем та емітентом, як умови такої передачі.
Зокрема зазначено, що реєстроутримувач здійснює передачу реєстру за умови оплати емітентом послуг щодо ведення системи реєстру та його передачі, якщо інше не передбачено договором на ведення реєстру.
Редакцією Положення №1000 вищезазначену залежність скасовано, нормативним документом виключена будь -яка умовність щодо виконання обов'язку реєстроутримувачем передачі системи реєстру у визначений п. 9 розділу VІІІ Положення термін після виконання емітентом дій, передбачених п. 5 розділу VІІІ Положення та своєчасного повідомлення про це реєстроутримувача.
Проте, сторони відповідних змін до умов чинного договору не вносили.
Порядок внесення змін до господарських договорів на даний час врегульовано ст.188 ГК України.
Сторони не були позбавлені права та можливості внести зміни до п.8.3 договору, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору передати спір на вирішення суду.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання п.8.3 договору нікчемним, а також судом не встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання п.8.3 угоди недійсним.
Що ж до вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” передати системи реєстру власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301” до нового реєстроутримувача - Черкаського головного регіонального управління Приватбанку судом враховано наступне:
02.12.2008 року загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” було прийнято рішення про:
- припинення дії договору № 30-12/98-01 від 17.12.1998 року на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з товариством з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” згідно абзацу 1 п. 2 ст. 9 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”;
- укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з Черкаським головним регіональним управлінням “Приватбанк”, а також визначено дату закриття реєстру власників іменних цінних паперів - 22.01.2009 року.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір припиняється в односторонньому порядку, зокрема на підставі письмового повідомлення реєстратора емітентом, що вступає в силу через сорок п'ять днів з дня одержання.
На виконання вимог п. 8.1. договору позивач за первісним позовом цінним листом з описом та повідомленням про вручення від 03.12.2008 року повідомив відповідача про прийняте загальними зборами рішення, про дату закриття реєстру власників іменних цінних паперів, надав засвідчений витяг з протоколу №7 від 02.12.2008 року загальних зборів акціонерів про прийняття рішення, а також надав відомості щодо нового реєстроутримувача.
Лист від 03.12.2008 року було отримано реєстроутримувачем 09.12.2008 року (а.с.12).
Отже, з урахуванням п. 8.1 договору договір розірвано в односторонньому порядку лише з 23.01.2009 року.
Листом від 03.12.2008 року позивач за первісним позовом просив відповідача визначити день передачі документів системи реєстру.
Відповідач за первісним позовом до дати закриття реєстру власників іменних цінних паперів не повідомив позивача про фактичну дату передачі реєстру. В той же час відповідач надіслав позивачу рахунок №1218/08 від 18.12.2008 року на загальну суму 13 245 грн. 00 коп.
Позивач за первісним позовом листом №573/1 від 21.12.2008 року надав відповідачу відповідь щодо невідповідності рахунку умовам договору.
Не отримавши від відповідача за первісним позовом ніяких офіційних матеріалів щодо визначення дати передачі реєстру власників іменних цінних паперів, позивач звернувся до відповідача з листом від 22.01.2009 року за №17, в якому просив повідомити про відсутність заборгованості перед останнім виключно у відповідності з умовами договору від 17.12.1998 року (без урахування додаткової угоди).
26.01.2009 року відповідач за первісним позовом повідомив позивача, що останнім не враховані умови додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, згідно умов якої позивач в будь -якому випадку повинен сплатити рахунок відповідача, наданий раніше.
Абзацом 2 п. 2 ст. 9 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” передбачено, що загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів в порядку, визначеному статутом товариства.
Позивач за первісним позовом стверджував, що ні загальними зборами акціонерів позивача, ні спостережною радою не затверджувались умови додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року.
Проте, судом враховано, що з урахуванням ст.9 Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” вищенаведені порушення є підставою лише для притягнення Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку винних в порушенні осіб до відповідальності відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, зокрема, ст.8 вказаного Закону.
Пунктом 9 розділу VІІІ Положення №1000 передбачено, що емітент або реєстратор, що здійснював ведення реєстру, та новий реєстроутримувач, до якого передається ведення реєстру емітента, повинні забезпечити передачу реєстру протягом п'яти робочих днів від дати закриття реєстру, установленої відповідно до вимог цього Положення, або дати передачі системи реєстру, зазначеної у пункті 6 цього розділу.
З метою виконання вищезазначених вимог Положення, щодо процедури передачі системи реєстру власників іменних цінних паперів, 28.01.2009 року о 10 год. 30 хв. позивач за первісним позовом та новий реєстроутримувач забезпечили присутність своїх уповноважених представників в приміщенні відповідача для здійснення безпосередньої передачі системи реєстру власників іменних цінних паперів.
Відповідач відмовив в передачі системи реєстру власників іменних цінних паперів, мотивуючи свої дії неврегульованістю взаєморозрахунків з позивачем та умовами п. 8.3 договору.
По факту даної відмови було оформлено “Акт засвідчення факту відмови в виконанні процедури передачі системи реєстру відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” реєстроутримувачем товариством з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” до нового реєстроутримувача Черкаське ГРУ Приватбанку” від 28.01.2009 року за підписом позивача, нового реєстроутримувача та відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позивач за первісним позовом просив суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” передати системи реєстру власників іменних цінних паперів відкритого акціонерного товариства “Черкаське САТП 2301” до нового реєстроутримувача - Черкаського головного регіонального управління Приватбанку.
Відповідно до п. 8.3. договору №30-12/98-01 зазначена в п. 8.2. передача реєстру власників іменних цінних паперів проводиться в п'ятиденний термін, за умови компенсації всіх видатків і утримань по цьому договору і по процедурі передачі реєстру.
Тобто, умовами договору передбачена пряма залежність передачі реєстру реєстратором емітенту або його новому реєстратору за умови оплати наданих послуг за договором.
У своїй вимозі позивач просив суд зобов'язати відповідача за первісним позовом передати реєстр власників іменних цінних паперів не емітенту (позивачу), а новому реєстроутримувачу -Черкаському ГРУ Приватбанку.
Відповідно до п. 3 розділу 8 Положення №1000 передача реєстру здійснюється новому реєстроутримувачу, з яким емітент уклав договір про ведення реєстру.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.04.2009 року було зобов'язано позивача за первісним позовом надати суду докази, що підтверджують укладання договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з новим реєстроутримувачем та докази затвердження в порядку, визначеному статутом товариства, умов нового договору.
Витребуваних документів відкрите акціонерне товариство „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” суду без поважних причин не надало.
Крім того, в пункті 4.4. договору зазначено, що сплата відповідно до п. 4.1. договору проводиться на підставі рахунку, що пред'являється реєстратором емітенту, шляхом переказу коштів на р/р реєстратора не пізніше ніж на п'ятий день після надходження зазначеного рахунку.
Цей рахунок може бути аргументовано опротестований емітентом в триденний термін з моменту одержання.
18.12.2008 року відповідач за первісним позовом надіслав позивачу за первісним позовом рахунок №1218/08 за ведення реєстру та зберігання документів системи реєстру на суму 13 245 грн. 00 коп.
Даний рахунок позивачем за первісним позовом сплачено не було, у зв'язку з чим товариством „Алан - Реєстр” було заявлено зустрічну позовну заяву.
Як вбачається з розрахунку до зустрічних позовних вимог сума заборгованості відповідача становить 13 245 грн. 00 коп., в т.ч.: 360 грн. 00 коп. - ведення реєстру за січень -грудень 2008 року (п. 2 додаткової угоди), 100 грн. 00 коп. - формування журналу обліку записів (згідно тарифів реєстроутримувача), 100 грн. 00 коп. - формування журналу видачі сертифікатів (згідно тарифів реєстроутримувача), 540 грн. 00 коп. - друкування сертифікатів акцій (п. 7 додаткової угоди), 100 грн. 00 коп. - копіювання первинних документів (згідно тарифів реєстроутримувача), 12 045 грн. 00 коп. - зберігання документів протягом п'яти років (п. 3 додаткової угоди).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
19.12.2008 року позивачем за первісним позовом було отримано рахунок №1218/08, про що вбачається з листа від 22.01.2009 року №17 адресованого ТОВ “Алан -Реєстр”.
Емітент листом №578/1 від 21.12.2008 року надав реєстратору відповідь щодо невідповідності рахунку умовам договору від 17.12.1998 року, зокрема, що договором та нормативними актами по процедурі передачі реєстру не передбачена плата за зберігання первинних документів протягом 5 років.
Проте вищезазначене спростовується умовами договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів та додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору №30-12/98-01.
В пункті 3 додаткової угоди сторони встановили, що вартість за зберігання первинної інформації про власників і документації, що підтверджує перехід права власності на цінні папери на протязі періоду, передбаченого законодавством становить 2409,00 грн. в рік.
Відповідно до п. 8.3. договору №30-12/98-01 зазначена в п. 8.2. передача реєстру власників іменних цінних паперів проводиться в п'ятиденний термін, за умови компенсації всіх видатків і утримань по цьому договору і по процедурі передачі реєстру.
Отже, враховуючи п. 4.4. договору емітент повинен був розрахуватися з реєстратором за надані послуги не пізніше 24.12.2008 року.
Проте емітент вказаного рахунку не сплатив, чим порушив умови договору, зокрема пункт 8.3.
Враховуючи порушення емітентом умов п.8.3 договору, документально підтверджену наявність заборгованості, а також не подання суду без поважних причин договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладеного емітентом з новим реєстроутримувачем -Черкаським ГРУ Приватбанку, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” передати реєстр власників іменних цінних паперів Черкаському ГРУ Приватбанку задоволенню також не підлягають.
Водночас, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр” з урахуванням вищевикладеного є обґрунтований.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем за зустрічним позовом всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за надані послуги ведення реєстру та зберігання документів.
Таким чином, сума боргу в розмірі 13 245 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом в судовому порядку.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись п.1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -
1. Провадження у справі в частині вимог відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”, м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, м. Черкаси про визнання додаткової угоди №1 від 30.12.2003 року до договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів №30-12/98-01 від 17.12.1998 року неукладеною - припинити.
2. В решті вимог відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”, м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, м. Черкаси -відмовити.
3. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, м.
Черкаси - задовольнити повністю.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301”, вул. Смілянська, 163, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03080991, п/р 26000041606600 в АКІБ “УкрСиббанку” м. Харків, МФО 351005 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алан - Реєстр”, вул. Смілянська,145, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25582859, п/р 26000001233001 в ЧФ АТ “Укрінбанк” м. Черкаси, МФО 354314 -13 245 грн. 00 коп. -заборгованості, 132 грн. 45 коп. витрат на сплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 26.06.09 року.