79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.06.09 Справа № 10/227
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого -судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Г.М. Гнатюк
- Н.М. Кравчук
Розглянувши апеляційну скаргу Національної спілки художників України
на рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2009 року.
у справі №10/227
за позовом: Національної спілки художників України
до: Львівської міської ради
третя особа: ВАТ «Львівнафтопродукт»
про: визнання недійсним акту ненормативного характеру.
З участю представників :
від позивача -Пашковський В.А. -представник (довіреність №01-500-12 від 14.10.2008р.)
від відповідача -Харечко Д.О. -представник (довіреність №1.7 вих-23 від 14.01.2009р.)
від третьої особи - не з'явився.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.03.2009р., суддя Довга О.І., в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
З даним рішенням не погодився позивач - Національна спілка художників України і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апеляційним судом відхилено клопотання апелянта про залучення до розгляду справи в якості третьої особи на стороні позивача Державну службу з питань національної культурної спадщини, оскільки до відання даного державного органу не відноситься регулювання земельних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2009р. у справі №10/227 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою сесії Львівської міської ради від 23.11.2000р. №831 було внесено зміни до ухвали №448 від 30.12.1999р. «Про затвердження Спільному українсько-австрійському підприємству «Галінвест»у формі ТзОВ, матеріалів попереднього погодження місця розташування та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на пл.. Міцкевича, 9 у м. Львові». В п. 2 вказаної ухвали було передбачено ряд заходів, які необхідно здійснити ВАТ «Львівнафтопродукт».
Позивач - Національна спілка художників України звернувся до суду з позовом визнати недійсною вказану ухвалу сесії Львівської міської ради з тих підстав, що дана земельна ділянка перебувала у загальнодержавній власності.
Згідно наданих відповідачем доказів, Львівська міська рада народних депутатів ухвалою 4-ої сесії 2-го скликання від 09.02.95р. визначила, що власником будинку № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові є Львівська міська ради народних депутатів (п. 1 ухвали), а будинок № 9 на пл. Міцкевича у м. Львові залишено на балансі Львівського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України (п. 2 ухвали).
Баланс підприємства чи організації є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, відтак баланс не визначає підстав перебування майна у власності підприємства.
Підтвердженням того, що будинок №9 по вул. Міцкевича у м. Львові передавався не у власність, а лише на баланс Львівського художньо-виробничого комбінату художнього фонду УРСР є Акт від 10.04.1989 року .
В Україні на конституційному рівні відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи.
Таким чином, судом встановлено, що будинок на пл.Міцкевича, 9 у м. Львові, до його знесення належав до комунальної власності, що підтверджується ухвалою Львівської міської ради народних депутатів 4-ої сесії 2-го скликання від 09.02.1995 року «Про будинок на пл.Міцкевича,9 у м. Львові»( зі змінами та доповненнями, внесеними ухвалою Львівської міської ради народних депутатів 6-отї сесії 2-го скликання № 378 від 26.06.1996 року). Факт перебування будинку на пл. Міцкевича,9 у комунальній власності встановлено також у постанові господарського суду Львівської області від 18-20.10.2005 року у справі № 1/769-8/172, якою повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Національної спілки художників України.
Окрім наведеного, факт перебування будинку за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича,9 у комунальній власності Львівської міської ради було встановлено у рішенні Вищого арбітражного суду України від 17.01.1996 року по справі № 147/7, яким відмовлено у позові Львівському художньо-виробничому комбінату Львівської обласної організації Спілки художників України.
Як слідує з матеріалів справи, з метою запобігти нещасним випадкам, які можуть трапитися внаслідок руйнування аварійного будинку, що загрожує обвалом, на площі Міцкевича 9, враховуючи рішення виконкому № 607 від 06.11.96р. «Про затвердження висновків міжвідомчої комісії при міськвиконкомі про технічний стан будинку № 9, на площі Міцкевича», рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 14.05.97р., Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 755 від 29.05.97р. «Про знос аварійного будинку що загрожує обвалом, на площі Міцкевича. 9 та передачу земельної ділянки під забудову».
На виконання даної ухвали Львівської міської ради від 29.05.1997р. вищезазначену будівлю було знесено у зв'язку з аварійним станом та непрогнозованим руйнуванням.
Законом України від 07.10.1997 року «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити передачу у власність чи надати у безстрокове користування нерухоме майно творчим спілкам, в тому числі і Спілці художників України, яке перебувало в їхньому користуванні.
У статті 21 даного Закону перелічено джерела формування майна творчих спілок та визначено, що таким джерелом формування є майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належить розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур.
Постановою КМ України № 1058 від 10.07.1998 року «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам»затверджено перелік розташованих на території України підприємств, установ та організацій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди яких передаються у власність творчих спілок України.
На виконання названої постанови Кабінету Міністрів України, спільним наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України 18.08.1998 року № 110/1639/45/5 було затверджено Порядок передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, який 10.09.1998 року зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 559/2999. В п. 2 даного Порядку передбачено, що об'єктами передачі є розташоване на території України нерухоме майно ( будинки, споруди, що входять до складу цілісних майнових комплексів підприємств, установ і організацій чи їхніх структурних підрозділів, або окремі індивідуально визначені будівлі, споруди, нежитлові приміщення) загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР, визначене у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 року № 1058. Не є об'єктам передачі, згідно з цим Порядком, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та споруди загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР.
Окрім наведеного, пунктами 4.5 вказаного Порядку наведено вичерпний перелік документів, необхідних для встановлення права власності на нерухоме майно. Крім установчих документів творчих спілок для розгляду питань щодо передачі у власність нерухомого майна творчі спілки зобов'язані були подати до Фонду державного майна України необхідні правовстановлюючі документи, у тому числі:
-договір купівлі-продажу об'єкта (у разі здійснення такої операції органом загальносоюзної творчої спілки);
-акт державної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію;
-акт прийняття-передачі об'єкта у власність творчої спілки.
Пунктом 5 вищевказаного Порядку визначено, що у разі відсутності одного із наведених у пункті 4 установчих документів або недостатньо чіткого визначення в них належності нерухомого майна до майна відповідної загальносоюзної творчої спілки колишнього Союзу РСР на розгляд комісії за її рішенням подаються такі документи:
-дані бюро технічної інвентаризації (технічний паспорт будинку, споруди, реєстраційне посвідчення або довідка-характеристика на об'єкт нерухомого майна);
-рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки у користування творчій спілці або для забудови;
-матеріали, що підтверджують джерела фінансування, за рахунок якого здійснювалось будівництво об'єкта (титульний список, платіжні доручення тощо);
- довідка (виписка) встановленого зразка статистичних органів України з Єдиного реєстру підприємств і організацій України.
Апелянт-позивач такі документи суду не надав.
Згідно ст. 63 Земельного Кодексу України 18 грудня 1990 року, (який був чинний на момент прийняття оскаржуваної ухвали Львівської міської ради) до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів.
До відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 19 Земельного Кодексу України міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.
В ст. 22 даного Земельного Кодексу України зазначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Згідно інших норм Земельного Кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002 року, право власності та право постійного користування па земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
ВАТ «Львівнафтопродукт»став власником земельної ділянки, що підтверджується Державним актом на право власності на землю серія 60с № 052813, зареєстрованим 05.10.2001 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на території Львівської міської ради 5-1 за № 20, виданим Львівською міською радою на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.08.2001 року, укладеного між Львівською міською радою та ВАТ «Львівнафтопродукт». Вищевказаний договір був укладений на підставі ухвали Львівської міської ради від 23.11.2000 року № 831 «Про надання дозволу ВАТ «Львівнафтопродукт»на складання проекту відведення земельної ділянки та надання в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельної ділянки на пл.Міцкевича,9 у м. Львові».
В свою чергу у позивача-апелянта відсутні будь-які правовстановлюючі документи на дану земельну ділянку. Всупереч вимогам ст..33 ГПК України позивач не довів суду перебування оспорюваної ним земельної ділянки у державній власності.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що посилання позивача на наказ ФДМУ № 338 від 24.02.2004р. не містять жодного правового підґрунтя. Відповідно до рішення Господарською суду міста Києва від 24.07.2008р., яке набрало законної сили відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, по справі № 3/215 за позовом ТзОВ «Центр розвитку нерухомості»до Фонду державного майна України, за участю третіх осіб на стороні позивача - Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, та третіх осіб на стороні відповідача Національної Спілки Художників України, регіонального відділення ФДМУ по Львівській області. Львівської обласної організації Національної Спілки Художників України, державної служби охорони культурної спадщини при Міністерстві культури і туризму України, було визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р. «Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України»повністю.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта державного чи іншого органу недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин справи колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана позивачем ухвала прийнята Львівською міською радою у спосіб, передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, позивач не довів суду обставин порушення даною ухвалою його прав та охоронюваних законом інтересів, вимоги позивача є необгрунтованим, документально та нормативно недоведені, а тому в позові слід відмовити повністю.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2009р. по справі №10/227 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 03.03.2009 року у справі №10/227 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Г.М. Гнатюк
Н.М. Кравчук