21 липня 2014 р. м.Житомир справа № 806/1005/14
категорія 8.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання - Шкорботун Ю.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Крилової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій
встановив:
27 лютого 2014 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2013 року №0003991702 та №0003981702.
Ухвалами судді Житомирського окружного адміністративного суду від 3 березня 2014 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
У позовній заяві ФОП ОСОБА_3 вказав, що Житомирською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки №3677/17-2/НОМЕР_1 від 9 грудня 2013 року. На підставі вказаного акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003991702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску на загальну суму 149436 грн 06 коп., в тому числі основний платіж 99624 грн 04 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 49812 грн 02 коп., податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003981702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 33989 грн 13 коп., в тому числі основний платіж 22659 грн 42 коп. та штрафна санкція 11329 грн 71 коп. Просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003991702 та №0003981702.
Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги (Том №2 а.с.55-68), заяву про уточнення позовних вимог прийнято судом (Том №2, а.с. 7).
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що не погоджується з висновками податкового органу виходячи з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні оскільки прийняті податковим органом податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
З 12 листопада 2013 року до 25 листопада 2013 року посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 9 грудня 2013 року №3677/17-2/НОМЕР_1 (Том №1 а.с.9-37), у якому зроблено висновки про порушення податкового законодавства, а саме:
1) підпунктів 16.1.2 та 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1 та 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 (підпунктів 139.1.5 та 139.1.9 пункту 139.1 статті 139), пунктів 140.2 та 140.4 статті 140, пункту 143.1 статті 143, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 22659 грн 42 коп. (Том №1 а.с.36);
2) пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 частини 4 статті 7, пункту 2 частини 11 статті 8, статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України №2464-VI) у результаті чого платником занижено єдиний внесок з сум доходу всього у сумі 99624 грн 07 коп., в тому числі за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року на 27271 грн 52 коп. та у період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року на суму 72352 грн 52 коп. (Том №1 а.с.36).
На підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 9 грудня 2013 року №3677/17-2/НОМЕР_1 Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23 грудня 2013 року №0003981702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 33989 грн 13 коп., в тому числі основний платіж 22659 грн 42 коп. та штрафна санкція 11329 грн 71 коп. (Том №1, а.с.38); та прийнято рішення від 23 грудня 2013 року №0003991702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску на загальну суму 149436 грн 06 коп., в тому числі основний платіж 99624 грн 04 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 49812 грн 02 коп. (Том №1 а.с.39).
На підставі рішення від 23 грудня 2013 року №0003991702 про донарахування єдиного внеску, позивачу була виставлена та направлена вимога від 9 грудня 2013 року №Ф-1560 на суму 99624 грн 04 коп.
Вказані податкові повідомлення-рішення та вимога були оскаржені ФОП ОСОБА_3 в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17 січня 2014 року №692/М-С/10-205 скасовано:
- податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 23 грудня 2013 року №0003981702 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині 4523 грн 58 коп. (основний платіж 3015 грн 72 коп., фінансова санкція 1507 грн 86 коп.), а в іншій частині - 29465 грн 55 коп. (основний платіж 19643 грн 70 коп., фінансова санкція 9821 грн 85 коп.) залишено без змін; вимогу про сплату боргу (недоїмки) Житомирської ОДПІ від 9 грудня 2013 року №Ф-1560 в частині 831 грн 35 коп., а в іншій частині - 98792 грн 69 коп. залишено без змін;
- рішення №0003991702 Житомирської ОДПІ від 23 грудня 2013 року про застосування штрафних санкцій в частині 415 грн 68 коп., в іншій частині - 49396 грн 34 коп. залишено без змін (Том №1 а.с.40-51).
Рішенням про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України від 14 лютого 2014 року №9/6/М/99-99-10-01-03-14 скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 23 грудня 2013 року №0003981702 про збільшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в частині визначення податку та застосованих штрафних санкціях внаслідок зменшення витрат на вартість придбання запасних частин для автотранспортних засобів та рішення Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 17 січня 2014 року №692/М-С/10-205 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині, в інших частинах залишено без змін (Том №1 а.с.52-56).
Правовідносини у даній справі регулюються Податковим кодексом України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та Законом України №2464-VI.
Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003981702 про визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 33989 грн 13 коп. суд зазначає наступне.
В акті перевірки посадовими особами Житомирської ОДПІ зазначено, що позивачем завищено валові витрати, пов'язані із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено їх завищення у період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року на 133290 грн 68 коп. у зв'язку включенням до їх складу вартості придбання запасних частин на суму 708 грн 33 коп., шин на суму 25454 грн 09 коп., акумуляторів на суму 2741 грн 66 коп. та нарахуванням амортизації - 83417 грн 91 коп., а також включення до складу валових витрат сплаченого, але не нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 20968 грн 69 коп. Такі висновки податковим органом здійснено на тій підставі, що фізична особа-підприємець, яка знаходиться на загальній системі оподаткування не має права включати до валових витрат витрати, що пов'язані з використанням транспортного засобу (вартість запасних частин, шин, технічного обслуговування транспортного засобу), оскільки такі витрати не вважаються витратами операційної діяльності.
ФОП ОСОБА_3 з 10 травня 1994 року зареєстрований як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - вантажний автомобільний транспорт. (Том №1 а.с.94-95).
В акті перевірки наведено перелік транспортних засобів, що використовувались у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 для здійснення господарської діяльності (транспортних перевезень вантажів) (Том №1 а.с.12).
Позивач до матеріалів справи долучив копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу (Том №1 а.с.247-251). На підтвердження понесених ФОП ОСОБА_3 витрат у матеріалах справи містяться наступні документи: розрахунки витрат пального за 2012 рік (Том №1 а.с.96-98), розрахунок списання пального за 2012 рік (Том №1 а.с.99-102), копія книги обліку доходів і витрат (Том №1 а.с.143-166), накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (шини, акумулятори) (Том №1 а.с.167-169); документація щодо витрат по ремонту та експлуатації автомобілів: акти виконаних робіт, наряди на замовлення, рахунки-фактури, калькуляції та накладні (Том №1 а.с.191-208), акти списання дизпалива №1-12 (Том №1 а.с.209-220), картка обліку руху основних засобів (Том №1 а.с.221), оборотно-сальдова відомість (Том №1 а.с.222-227), акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (Том №228-234), висновок оцінювача про вартість майна (Том №1 а.с.238), акти приймання передачі (Том №1 а.с.241,244), видаткова накладна (Том №1 а.с.242), податкова накладна (Том №1 а.с.243), довідки-розрахунки (Том №1 а.с.245-246).
Згідно з пунктом 177.2. Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.
Отже вищевказана норма вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.
Згідно з підпунктом 139.1.5. пункту 139.1. статті 139 розділу III Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.
Однак, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом "г" підпункту 138.8.5. пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Згідно з пунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Таким чином витрати на утримання, експлуатацію та ремонт (в даному випадку це витрати на придбання запасних частин, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів) основних засобів - транспортних засобів, що використовуються в господарській діяльності підприємця, відносяться до загальновиробничих або адміністративних витрат в залежності від того для чого використовується автомобіль. При цьому ремонт не відноситься до переліку витрат наведених у підпункті 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, які не включаються до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Ремонт не є ні модернізацією ні іншим поліпшенням основних засобів.
Виходячи з вищевикладеного витрати на придбання запасних частин відносяться до інших витрат при цьому до складу саме операційних витрат, крім того усі необхідні первинні документи на підтвердження придбання запасних частин та шин, їх використання, послуги по ремонту автомобілів, оформлені належним чином, були надані до перевірки, що не спростовано перевіряючими.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем правомірно включено до складу витрат витрати, які понесені ним при оплаті вартості наданих послуг по ремонту вантажних автомобілів та витрати, які пов'язані з використання транспортного засобу, у тому числі вартість придбання акумуляторів та шин.
З наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному статтями 144-146 Податкового кодексу України та включаються до витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до підпункту 138.10.2. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України відносяться до інших витрат.
Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Основним видом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 є надання транспортних послуг, для чого ним використовуються належні йому на праві власності автотранспортні засоби. При їх експлуатації є необхідним та обґрунтованими витрати на їх утримання та амортизацію.
Згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
Частиною 3 статті 2 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Отже вищевказані норми законодавства надають фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляють його права вести бухгалтерський облік витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання шин та акумуляторів.
Нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби, їх ремонт і поліпшення та подальше включення до складу витрат є цілком правомірним.
Вказана правомірність дій позивача підтверджується і тією обставиною, що ним ведеться повноцінний облік своїх власних основних засобів та їх поліпшень і ремонтів з використанням передбачених законодавством облікових форм, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться накази на введення в експлуатацію транспортних засобів (Том №1 а.с.235-237), книга обліку наробітку та відстеження обігу АБ (Том №1 а.с.170-173), картка обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (Том №1 а.с.174-190).
Згідно з пунктом 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року №102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 року за №268/2708 операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.
Тобто шини та акумуляторні батареї фактично є витратними матеріалами, які з часом зношуються та потребують заміни, а тому витрати на їх заміну відносяться до витрат на утримання основних засобів.
Придбані автомобілі та напівпричепи використовуються позивачем виключно в господарській діяльності з надання послуг із вантажних перевезень, доходи від яких в повному обсязі декларуються у складі податкових зобов'язань.
Отже, висновок відповідача про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та, як наслідок, включати до витрат амортизацію основних фондів в сумі 83417 грн 91 коп. та вартість шин і акумуляторів на загальну суму 28195 грн 75 коп., є помилковим. Тому суд не погоджується з висновками відповідача відносно того, що фізичні особи-підприємці не можуть формувати у своєму податковому обліку об'єкти основних засобів та нараховувати амортизацію на них.
Щодо порушення пов'язаного зі сплаченими, але не нарахованими (не задекларованими) сумами єдиного соціального внеску суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 143.1 статті 143 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку відносяться суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірах і порядку, встановлених законом.
Абзацом третім підпункту "в" підпункту 138.10.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного позивач мав право на включення до складу витрат суми сплаченого єдиного соціального внеску за виключенням штрафних санкцій, що підтверджується також рішенням про результати розгляду первинних скарг від 17 січня 2014 року №692/М-С/10-205 (Том №1, а.с. 45).
Представник позивача у судовому засіданні та у письмових поясненнях погоджується із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 823 грн 44 коп., у тому числі основний платіж - 548 грн 96 коп. (17% від 3229 грн 15 коп.) та штрафна санкція - 274 грн 48 коп. (50% від 548 грн 96 коп.) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003981702 в частині 33165 грн 69 коп. (33989 грн 13 коп. - 823 грн 44 коп.), в тому числі за основним платежем в частині 22110 грн 46 коп. (22659 грн 42 коп. - 548 грн 96 коп.) та штрафними санкціями в частині 11055 грн 23 коп. (11329 грн 71 коп. - 274 грн 48 коп.).
Стосовно вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення від 23 грудня 2013 року №0003991702 про застосування штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_3 у розмірі 49812 грн 02 коп. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.
В акті перевірки посадовими особами Житомирської ОДПІ зазначено, що ФОП ОСОБА_3 занижено грошові зобов'язання по єдиному соціальному внеску на 99624 грн 04 коп., в тому числі за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року на суму 27271 грн 52 коп. та за 2012 рік на 72352 грн 52 коп. (Том №1 а.с.29).
Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% встановлено заниження єдиного внеску з сум доходу у період з 1 квітня 2011 до 31 грудня 2011 року на 27271 грн 52 коп. та у період з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року на 72352 грн 52 коп. у зв'язку з нерівномірним розподілом чистого оподатковуваного доходу, тобто невірним визначенням розміру чистого оподатковуваного доходу (різниці між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами безпосередньо пов'язаними з його отриманням), а також у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу.
За результатами оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Житомирській області рішенням від 17 січня 2014 року вих. №692/М-С/10-205 визнано безпідставним донарахування єдиного соціального внеску за травень 2011 року в сумі 831 грн 35 коп., а в частині 98792 грн 69 коп. залишено без змін.
Суд частково не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідачем надано до суду розрахунок грошового зобов'язання згідно рішення №0003991702 від 23 грудня 2013 року (Том №2, а.с. 23). У розрахунку зазначено що до даного рішення увійшли суми єдиного соціального внеску та штрафних санкцій пов'язані із виявленими під час перевірки порушеннями щодо віднесення до складу витрат - витрати на придбання запчастин, шин, акумуляторів, амортизації та єдиного соціального внеску. Наведені порушення аналізувалися судом під час дослідження правомірності податкового повідомлення-рішення №0003981702 від 23 грудня 2013 року. Також у розрахунку зазначено, що до даного рішення увійшли суми єдиного соціального внеску нараховані за 2-4 квартали 2011 року та сума єдиного соціального внеску за 2012 рік.
Щодо суми єдиного соціального внеску за 2-4 квартали 2011 року суд зазначає наступне.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що дана сума була нарахована на підставі попереднього акта перевірки та надала до суду витяги з цього акта перевірки.
Так, відповідно до акта перевірки від 29 травня 2012 року №902/17-2/НОМЕР_1 у 2012 році було проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 1 вересня 2009 року до 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в сумі 53505 грн 06 коп. за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року. За дане порушення ФОП ОСОБА_3 було донараховано до сплати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 8476 грн 31 коп. (Том №2 а.с. 35, 40).
З податковим повідомленням-рішенням від 31 травня 2012 року №0001521702 на суму 10595 грн 39 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 8476 грн 31 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 2119 грн 08 коп. ФОП ОСОБА_3 погодився, не оскаржував його та оплатив. (Том №2 а.с. 45, 46, 47).
Також ФОП ОСОБА_3 в результаті виявлених під час перевірки порушень було притягнуто до адміністративної відповідальності, у тому числі і за порушення пов'язане із заниженням оподатковуваного доходу в сумі 53505 грн 06 коп. за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року (Том №2 а.с. 54). З постановою по справі про адміністративне правопорушення від 31 травня 2012 року серії АВ№819704 ФОП ОСОБА_3 також погодився та оплатив штраф (а.с. 53).
Отже, враховуючи те, що актом перевірки від 29 травня 2012 року №902/17-2/НОМЕР_1 було встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу в сумі 53505 грн 06 коп. за період з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року. Позивач прийняті на підставі цього акта перевірки рішення не оскаржував та оплатив штрафні санкції, то суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховані суми єдиного соціального внеску за цей же період.
Щодо нарахувань суми єдиного соціального внеску за 2012 рік суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 138.5.1. пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Згідно з абзацом 1 пункту 11 статті 8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Для формування звітності з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_3 використовував інформацію з книги обліку доходів і витрат, тобто на підставі документально підтверджених витрат.
Позивач на підтвердження правомірності нарахування єдиного соціального внеску за 2012 рік надав до суду витяг з книги обліку доходів і витрат (Том №1 а.с. 143-166) та зведену відомість донарахувань єдиного соціального внеску за 2012 рік (Том №1 а.с. 103-104). Відповідач у свою чергу не довів неправомірності розрахунків єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_3 за 2012 рік.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, окрім правомірності податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2013 року №0003981702 в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 823 грн 44 коп., у тому числі 548 грн 96 коп. за основним платежем та 274 грн 48 коп. за штрафною санкцією та правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 грудня 2014 року №0003991702 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 13635 грн 76 коп.
На підставі викладеного суд задовольняє адміністративний позов частково.
Позивач просить скасувати зазначені рішення, однак не просить визнати їх протиправними, хоча зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює їх правомірність.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведене суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати оскаржувані рішення протиправними.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статями 11, 71, 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23 грудня 2013 року №0003981702 в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 33165 грн 69 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 22110 грн 46 коп. та за штрафними санкціями у розмірі 11055 грн 23 коп.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 23 грудня 2013 року №0003991702 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 36176 грн 26 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 398 грн 49 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін
Повний текст постанови виготовлено: 28 липня 2014 р.