Провадження № 11/793/190/14 Справа № 2302/1785/2012 Категорія: ч.1 ст. 367 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю прокурораОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_8 , на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Моринці, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади на 2 роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України, в зв'язку з закінченням трирічного строку з часу вчинення злочину і провадження по справі закрито.
Цивільний позов потерпілих залишений без розгляду.
Вирішено долю речових доказів відповідно до ст. 81 КК України.
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи старшим дільничним інспектором СДІМ Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області з 13.02.2006 року по 03.06.2008 року, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», маючи своїм обов'язком провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, відповідно до якого, ст.ст. 101,103,104 КПК України(в ред. 1960 р.), органом дізнання є міліція, на яку покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили, з цією метою проводити слідчі дії, тобто відповідно до своїх функціональних обов'язків, будучи службовою особою із виконанням функцій представника влади, отримав на виконання у червні 2007 року постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.05.2007 року про накладення з метою забезпечення цивільного позову арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_10 , винесену у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 115 КК України, яку він на підставі ст. 118 КПК України (в ред. 1960 р.) повинен був виконати протягом десятиденного строку, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через недбале відношення до них, достовірно знаючи про наявність у власності ОСОБА_10 транспортних засобів у кількості 3 одиниці, про що ОСОБА_6 був повідомлений, отримавши відповідь 3-го міжрайонного відділення ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області на свій запит, проте в порушення вимог ст. 126 КПК України(в ред. 1960 р.), не вжив заходів щодо розшуку майна ОСОБА_10 та накладення арешту на його майно, а обмежився складанням протоколу від 04.07.07 р. про відсутність транспортних засобів по місцю проживання останнього, протягом тривалого часу з 12.06.07 р. по 22.11.07 р. не направляв матеріали виконаного доручення на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Внаслідок чого в цей період та у послідуючому, дані транспортні засоби були відчуджені: 06.09.2007 року та 17.04.2008 року, що унеможливило в подальшому виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у кримінальній справі № 1-41/08 від 09.01.2008 року в частині стягнення із засудженого ОСОБА_10 на користь потерпілих у справі: ОСОБА_8 матеріальних збитків у сумі 3718 гри. та моральної шкоди у сумі 5000 грн. та ОСОБА_9 - моральної шкоди у сумі 50 000 грн.
ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та державним інтересам істотну шкоду, яка полягає у порушенні охоронюваних законом їхніх прав та інтересів, передбачених ст. ст. 11,15 ЦК України. Внаслідок вказаних дій та бездіяльності ОСОБА_6 були порушені права потерпілих щодо своєчасного виконання вироку суду в частині відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за рахунок майна ОСОБА_10 та у підриві авторитету органів державної влади.
На вказаний вирок подані апеляційні скарги:
- прокурором, який просив скасувати вирок суду в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 367 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати певні посади з виконанням функцій представника влади на 2 роки, та звільнити його від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України;
- захисником ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , яка просить вирок суду скасувати у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу закрити за відсутності в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України;
- потерпілим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , подані апеляційні скарги в яких він просив вирок суду в частині залишення цивільного позову без розгляду змінити в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального - процесуального закону та постановити новий вирок, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
в доповненнях до апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_8 просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування посилаючись на те, що ОСОБА_6 пред'явлено неконкретне обвинувачення, оскільки не визначено розмір шкоди, завданої злочином, а він впливає на його кваліфікацію, суд не звернув на це увагу, та в порушення вимог кримінально-процесуального закону виніс незаконний вирок ;
- В апеляції та доповненнях до неї потерпіла ОСОБА_9 не погоджуючись з вироком суду та вважаючи його незаконним, просила вирок суду скасувати частково у зв'язку з однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 367 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України; не згідна зі звільненням засудженого від кримінальної відповідальності за сплином строків давності, вважає, що в його діях маються ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст.367 ,ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України; просила спрямувати матеріали справи на додаткове розслідування відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та діючого начальника Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області для притягнення їх до кримінальної відповідальності , як співучасників ОСОБА_6 у вчиненні злочину.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечив проти апеляцій інших учасників судового розгляду; думку засудженого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляцію захисника при цьому заперечили проти апеляцій прокурора та потерпілих, дослідивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з доповненнями, потерпілого ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_9 , підлягають до часткового задоволення, а вирок суду - скасуванню з направленням кримінальної справи на додаткове розслідування прокурору Черкаської області, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 323, 327 КПК України (в ред. 1960р.) вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим.
За змістом норм КПК України, досудове слідство в кримінальній справі має бути проведене в точній відповідності із законом, - прокурор та слідчий зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників справи. Предметом доказування в кримінальній справі є, зокрема, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, тощо. Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи в якості обвинуваченого, у якій указує час, місце та інші обставини, у тому числі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, мотив, спосіб вчинення злочину, - наскільки вони відомі слідчому й статтю кримінального закону, якою передбачений цей злочин. У будь-якому випадку пред'явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним і підтвердженим достовірними доказами.
Згідно ст. 22 КПК України (в ред. 1960р.) органи дізнання, досудового слідства та прокурор зобов'язані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Вищевказані вимоги закону під час проведення досудового слідства виконані не були, чим допущена по справі суттєва неповнота та істотні порушення вимог КПК України, на які районний суд, розглядаючи справу по суті та постановляючи вирок, не звернув увагу.
З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд визнав встановленим і доведеним саме те обвинувачення, яке пред'явлено органом досудового слідства з уточненням від 20.03.12 р. (т.4 а.с. 229-231) щодо підстави (ст. 118 КПК України) та строку (10 днів) для виконання ОСОБА_6 ухвали суду .
Але, в порушення вищевказаних вимог кримінально-процесуального закону, слідчий проводячи досудове слідство по даній справі допустив його неповноту, що виразилось у нез'ясуванні обставин, які мають істотне значення для прийняття кінцевого рішення у справі, а саме: обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_6 , є неконкретним, в ньому відсутні ознаки об'єктивної сторони вчиненого злочину, оскільки не встановлено - яку саме шкоду було заподіяно потерпілим ОСОБА_13 та не вказано її розмір, хоча він впливає на кваліфікацію дій засудженого; не зазначено в чому саме полягає підрив авторитету органів державної влади; не вказано який пункт функціональних обов'язків ( т.1 а.с.165) ОСОБА_6 було порушено при виконанні ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту на майно та чи взагалі це входить до його посадових обов'язків. Крім того, під час проведення досудового слідства не винесено законних процесуальних рішень стосовно працівників правоохоронних органів, причетних до відчуження майна Хижняка; залишились не встановлені та не притягнуті до відповідальності особи, які могли бути причетними до вчинення даного злочину.
Як вбачається з матеріалів справи органами досудового розслідування ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, тобто службовій недбалості, що виразилась у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через недбале відношення до них, що заподіяло істотну шкоду як потерпілим ОСОБА_13 так і державним інтересам, і яка полягає у порушенні охоронюваним законом їх прав та інтересів та у підриві авторитету органів державної влади.
Об'єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов'язків, які на неї покладені, що виражається у їх невиконанні або неналежному виконанні, у спричиненні істотної шкоди (ч.1 ст. 367 КК України) або тяжких наслідків ( ч.2 ст. 367 КК України) і знаходиться в причинному зв'язку із зазначеними наслідками.
Для наявності об'єктивної сторони недбалості необхідно встановити: нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку; які конкретні обов'язки й у якому порядку вона повинна була виконати у даній обстановці; у чому саме виявилися допущені нею порушення службових обов'язків; які наслідки спричинили ці порушення; чи знаходились вони в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Оскільки недбалість - злочин з матеріальним складом, тому обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Істотна шкода полягає у заподіянні: матеріальних (майнових) збитків, які можуть бути як реальними - прямі, а можуть виражатися у так званій упущеній вигоді - неодержаних доходах, та нематеріальної шкоди (фізичної, моральної тощо), а також матеріальних збитках у сполученні з наслідками нематеріального характеру.
Коли шкода полягає в заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян .
Тяжкі наслідки відрізняються від істотної шкоди обсягом заподіяної злочином шкоди та можуть виявлятися у заподіянні злочином як матеріальних збитків, так і немайнової шкоди. Якщо тяжкі наслідки полягають у заподіянні матеріальних збитків, то сума таких збитків повинна у 250 і більше разів перевищувати неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений законодавством України на момент вчинення особою злочину. Для кваліфікації злочинів сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги визначеної п. 6.11 п.6.1 ст.6 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 р. для відповідного року з врахуванням п.22.4 цього Закону.
Однак, в обвинувальному акті органами досудового слідства не відображена об'єктивна сторона вчиненого злочину, тобто не зазначено розмір шкоди, спричиненої потерпілим ОСОБА_13 діями ОСОБА_6 , що впливає на кваліфікацію злочину, та не вказано - в чому полягає істотна шкода, тобто у заподіянні яких саме збитків (матеріальних , нематеріальних, чи одних в сполученні з іншими), що також залишилось поза увагою суду першої інстанції при постановленні вироку.
Тому, враховуючи, що характер і розмір шкоди, завданої злочином є обставинами, які відносяться до предмету доказування за ст. 64 КПК України (в ред. 1960 р.) і є компетенцією органів досудового слідства, для перевірки доводів потерпілих Яворських щодо заподіяння їм злочином шкоди в сумі 148652,32 грн.(т.2 а.с.122,129,130) і правильного встановлення фактичних обставин та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування.
Також, залишилось не з'ясовано чи входить до посадових обов'язків ОСОБА_6 виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту на майно, а також на якій правовій підставі суд надіслав вказану ухвалу на виконання до Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, хоча відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконання такої ухвали здійснюється органами державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично не було накладено арешт на майно засудженого ОСОБА_14 в зв'язку з чим потерпілі були позбавлені можливості отримати відшкодування завданих злочином збитків за вироком суду, оскільки незаконними діями ОСОБА_15 (дружини ОСОБА_14 ) за допомогою працівників Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області та за підробленим дорученням від свого чоловіка ОСОБА_14 04.09.2007 року незаконно зняла з реєстрації та реалізувала автомобілі Камаз-55102 та причіп «СЗАП-8527», які належали останньому. Вказані обставини свідчать про причетність до вчинення злочину не лише ОСОБА_6 , а й інших посадових осіб правоохоронних органів, в тому числі й тих в порушенні кримінальних справ відносно яких було відмовлено, але питання про їх співучасть у вчиненні злочину не вирішувалось, хоча на цьому наполягали потерпілі. Вказані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи викликають сумніви та підлягають перевірці під час проведення додаткового розслідування ( т.3 а.с.114-115,121- 126).
З матеріалів справи вбачається, що 28.01.09 р. (т.1 а.с. 358) була порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_15 за фактом використання нею підроблених довіреностей (виданих приватним нотаріусом ОСОБА_16 ), але подальша доля її невідома, а в матеріалах справи відсутній відповідний процесуальний документ щодо цього. Також відсутні матеріали перевірки причетності приватного нотаріуса ОСОБА_16 до вчинення вказаного злочину.
Залишилась нез'ясованою причетність до вчинення злочинів начальника Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_11 , який в 12.06.07 р. прийняв до виконання ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя про накладення арешту на майно ОСОБА_10 та поклав на начальника міліції громадської безпеки ОСОБА_12 забезпечення її виконання, а останній доручив виконання ухвали ст. ДІМ ОСОБА_6 ( т.2 а.с.138), та лише 22.11.07 р. (після звернення потерпілого ОСОБА_8 до прокурора Черкаської області щодо невиконання ухвали суду про накладення арешту на майно ОСОБА_14 ) повернув супровідним листом разом з додатками на 8 аркушах до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя (т.2 а.с.137). Серед направлених до суду матеріалів міститься рапорт ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_11 від 04.07.07 р. ( т.3 а.с.201) в якому він повідомляє про наявність у власності ОСОБА_10 трьох одиниць транспортних засобів та про неможливість здійснення їх арешту в зв'язку з відсутністю їх за місцем проживання останнього. Але в постанові від 27.05.2011 р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області за відсутністю в їх діях складу злочину, в тому числі щодо ОСОБА_11 , безпідставно зазначено, що докази про те, що ОСОБА_6 доповідав керівництву про наявність зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_10 ,- відсутні (т.3 а.с. 126), що не відповідає дійсності, оскільки вказаний рапорт ОСОБА_6 разом з супровідною ОСОБА_11 було 22.11.07 р направлено на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Крім того, як пояснив засуджений ОСОБА_17 під час апеляційного розгляду справи матеріали щодо виконання ухвали суду , в тому числі вищезгаданий рапорт на ім'я начальника, він передав останньому в липні 2007 року, але чому вказані матеріали були повернуті до суду лише в листопаді 2007 р. йому невідомо.
Зазначені обставини свідчать про незаконне виведення з володіння засудженого ОСОБА_14 майна, на яке згідно ухвали суду могло бути накладено арешт, тому підлягають до ретельної перевірки та належної оцінки доводи потерпілих Яворських про причетність начальника Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_11 та інших посадових осіб Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області, а також інших осіб, до вчинення злочину.
Таким чином, доводи потерпілих ОСОБА_13 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок суду підлягає скасуванню в зв'язку істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, однобічністю та неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, та судового слідства по справі, оскільки залишилися недослідженими такі обставини справи, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного її вирішення. Внаслідок цього судом першої інстанції було прийнято передчасне рішення, а тому кримінальну справу слід повернути на додаткове розслідування для усунення вищенаведених неповноти та недоліків досудового слідства відповідно до ст. 22 КПК України (в ред. 1960 року) для повного, всебічного й об'єктивного дослідження всіх обставини справи та провести інші слідчі дії для встановлення істини по справі.
Враховуючи, що кримінально-процесуальним кодексом України у редакції Закону України 1960 року обов'язок повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи, пред'явлення винній особі обвинувачення з точним дотриманням положень конкретної статті кримінального та кримінально-процесуального кодексів України покладається на органи досудового слідства, у тому числі - посадовим особам Корсунь-Шевченківського РВ УМВС України в Черкаській області на причетність яких до злочинів посилаються потерпілі, тому колегія суддів уважає, що кримінальна справа підлягає поверненню прокурору для організації проведення додаткового розслідування.
Під час додаткового розслідування підлягають ретельній перевірці та належній оцінці доводи потерпілих ОСОБА_13 про те, що до кримінальної відповідальності притягнуто не всіх осіб, які брали участь у скоєнні злочинів.
Твердження потерпілих щодо порушення судом першої інстанції вимог КПК під час вирішення долі їх цивільних позовів є обґрунтованим, оскільки залишаючи їх без розгляду районний суд порушив вимоги ст. 328 КПК України(в ред. 1960 року).
Під час нового розслідування справи слідчий, у відповідності до вимог ст.22 КПК України, має всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також ретельно перевірити доводи, що містяться у апеляційних скаргах учасників процесу і прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону та було б обґрунтованим.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 374 КПК України (в ред. 1960 року), колегія суддів судової палати, -
Апеляційні скарги: прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з доповненнями, потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_6 - скасувати, а справу направити на додаткове розслідування прокурору Черкаської області.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Головуючий :
Судді :