Справа №481/769/14-к 15.08.2014 15.08.2014 15.08.2014
15 серпня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючої ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12013160270000913, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2013 р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 червня 2014 року.
Обвинувачений - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тарасівка Баштанського району Миколаївської області, проживає по АДРЕСА_1 .
Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.
Учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 . Просить вирок змінити. Оспорює застосування додаткового покарання.
Короткий зміст судового рішення суду 1 інстанції.
Вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 13.06.2014 р. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, за якою призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки, з
провадження № 11- кп/784/475/14 головуюча суду 1 інстанції
категорія: ст. 286 ч.1 КК України ОСОБА_7
доповідач суду апеляційної
інстанції ОСОБА_1
покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти їй про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції відповідно до ст. 76 КК України (п. п. 2, 3, 4).
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Миколаївській області 7709 грн. - витрати на залучення експерта.
Також вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що вчинив злочин з необережності, керував транспортним засобом у тверезому стані, сприяв розкриттю злочину. Місця ДТП не залишав. Викликав міліцію, швидку допомогу, в подальшому організував транспорт для перевезення потерпілого на лікування до лікарні швидкої медичної допомоги в м. Миколаїв. Також привозив експертів для проведення експертизи. Зазначає, що завдану потерпілому шкоду відшкодував повністю. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. За місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Посилається на винуватість самого потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді. З урахуванням сукупності наведених обставин просить виключити з вироку застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Обставини, встановлені судом 1 інстанції.
10.09.2013 р., приблизно о 12 год., ОСОБА_8 , керуючи мопедом «Yamaha», рухався в напрямку м. Миколаєва зі швидкістю приблизно 30 км/год. по правому краю проїзної частини автодороги Н 11 Дніпропетровськ - Миколаїв в межах населеного пункту с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області. При цьому не був в застебнутому мотошоломі, чим порушив вимоги п. 2.3 «г» Правил дорожнього руху України.
В цей же час в тому ж напрямку по дорозі позаду керованого ОСОБА_8 мопеду по правій половині проїзної частини дороги зі швидкістю в межах 70-75 км/год., наздоганяючи ОСОБА_8 , рухався під керуванням ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ-2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Новобузькій районній лікарні державної ветеринарної медицини.
При наближенні до перехрестя автодороги Н-11 Дніпропетровськ - Миколаїв з дорогою по вул. Лікарняній с. Новополтавка Новобузького району Миколаївської області, ОСОБА_8 , грубо порушуючи вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, з крайнього правого положення на дорозі, став виконувати поворот наліво на вул. Лікарняну, не впевнившись, що така зміна напрямку руху не буде небезпечною і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
В цей час, водій автомобіля ВАЗ-2107, ОСОБА_5 , рухаючись позаду мопеда під керуванням ОСОБА_8 , який розпочав виконувати поворот наліво, був неуважним та не достатньо стежив за дорожньою обстановкою, яка склалася, не реагував відповідним чином на її зміну, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Не прийняв екстрені заходи для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. Змінив напрямок руху автомобіля вліво, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на зустрічну половину дороги та здійснив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_8 , чим грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1,12.1,12.3,12.4 Правил дорожнього руху України
В результаті ДТП водій мопеда ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді осколкового перелому верхньої третини лівої кістки стегна зі зміщенням відломків кістки.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Оцінивши досліджені в порядку ст. 349 ч.3 КПК України докази, суд правильно встановив фактичні обставини злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 , та вірно кваліфікував його дії за ст. 286 ч.1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом. В цій частині вирок апелянтом не оспорюється.
Однак, при призначенні покарання ОСОБА_5 судом не в повній мірі дотримано вимоги ст. 65 КК України, п.3 ч.1 якої серед іншого зазначає про необхідність врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину. Санкція ст. 286 ч.1 КК України передбачає основне покарання у виді штрафу від 200 до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 2 років або арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років. Тому з урахуванням положень ст. 12 ч. 2 КК України злочин, передбачений ст. 286 ч.1 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а не середньої тяжкості, як визначив суд, що вплинуло на міру покарання обвинуваченого.
Не врахував суд і те, що зазначений злочин обвинуваченим вчинено з необережності та що згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, самім потерпілим порушені вимоги п.п. 2.3 «г», 10.1,10.4 Правил дорожнього руху України.
Дані технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове засідання 12.06.2014 р., свідчать, що обвинуваченим добровільно сплачена вартість імплантата для потерпілого (4000 грн.) та відшкодовані витрати на лікування згідно з наданими потерпілим чеками. Обвинувачений та потерпілий не дійшли згоди щодо витрат, пов'язаних зі станом здоров'я потерпілого після закінчення ним стаціонарного лікування. Однак, у кримінальному провадженні не заявлено цивільного позову і це питання може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання: щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілому, виключно позитивні дані про особу обвинуваченого, а також його поведінку у зв'язку з дорожньо-транспортної пригодою (надання потерпілому допомоги, транспортування до м. Миколаєва до лікарні швидкої медичної допомоги для надання більш кваліфікованої медичної допомоги) суд апеляційної інстанції вважає явно несправедливим призначене обвинуваченому покарання через суворість внаслідок застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім того, вказане додаткове покарання санкція ст. 286 ч.1 КК України передбачає як альтернативне. Однак, рішення суду 1 інстанції в цій частині взагалі неумотивоване.
З урахуванням викладеного апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а вирок - зміні на підставі ч.2 ст. 409, 414 КПК України з зазначених вище мотивів.
Відповідно до положень ст. 404 ч.2 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Так, судом 1 інстанції допущена неправильність під час правової оцінки дій обвинуваченого. Згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, ОСОБА_5 під час керування транспортним засобом порушені відповідні правила безпеки дорожнього руху. Обвинувачення в порушенні правил експлуатації транспорту йому не висувалося. Однак, судом дії обвинуваченого за ст. 286 ч.1 КК України кваліфіковано як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. За такого, вирок в цій частині підлягає зміні з виключенням вказівки суду на порушення обвинуваченим правил експлуатації транспорту.
Крім того, метою накладення на обвинуваченого обов'язків з числа передбачених ч.2 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є забезпечення належного контролю за поведінкою обвинуваченого протягом визначеного іспитового строку. Однак, враховуючи дані про особу ОСОБА_5 , який має сталі суспільно-корисні зв'язкиё одружений, має родину, постійне місце роботи, не викликається необхідністю покладення на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Тому вирок підлягає зміні з виключенням і цієї вказівки суду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 414, 424, 426, 532 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 червня 2014 р. відносно ОСОБА_5 змінити.
Виключити застосування йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки та покладені на нього відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Також виключити з його обвинувачення вказівку суду на порушення ним правил експлуатації транспорту.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції відповідно до п. 2 ч.1 ст. 76 КК України.
В іншій частині вище зазначений вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її оголошення.
Головуюча:
Судді:
.