Справа № 697/1979/14-к
№ пров. 1-кп/697/149/2014
Вирок
12.08.2014 р.
Канівський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, не судимого
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_4 02.04.2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, маючи статус дитини сироти, надав до ДНЗ «Канівське ВПУ» повідомлення до посвідчення про направлення на роботу №19 від 02.04.2012 року, яке містило недостовірні дані про те, що він призначений на посаду кухонного працівника Фермерського господарства «Мрія», тобто шляхом обману отримав з державного бюджету 6 102,00 грн. грошової допомоги та грошової компенсації для придбання одягу та взуття, як працевлаштований.
Він же, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що повідомлення до посвідчення про направлення на роботу №19 від 02.04.2012 року, містить недостовірні дані про те ,що він призначений на посаду кухонного працівника Фермерського господарства «Мрія», що в с.Степанці, Канівського району, Черкаської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, протиправно 02.04.2012 року, з метою отримання грошової допомоги та грошової компенсації для придбання одягу та взуття, як працевлаштованому, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, надавав вказане повідомлення до ДНЗ «Канівське ВПУ» тобто використав його.
Під час проведення досудового розслідування 31.07.2014р. між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.472 КПК України, в якій зазначено, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному в угоді діянні.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачуваний дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 :
- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остато чно призначити ОСОБА_4 до відбуття 2 (два) роки обмеження волі із звільнен ням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік та покладенням обов'язків відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомля ти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В підготовчому провадженні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.
Суд, проаналізувавши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, думку прокурора, дійшов наступного висновку.
Відповідно п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Як вбачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_4 обгрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України, які, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень невеликої тяжкості. Обвинувачений свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнає. Встановлено, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання, а саме:
- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остато чно призначити ОСОБА_4 до відбуття 2 (два) роки обмеження волі із звільнен ням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік та покладенням обов'язків відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомля ти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - особисте зобов'язання до вступу вироку в законну силу - зміні не підлягає.
Процесуальні витрати, цивільний позов та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 369-371,373-374, 472-474 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.07.2014р. між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остато чно призначити ОСОБА_4 до відбуття 2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.
На підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 - особисте зобов'язання - залишити без змін, а після вступу вироку в закону силу відмінити.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Канівський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1