Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/450/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
12.08.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12013120220000864 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2014 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою освітою, непрацюючу, неодружену, несудиму,
визнаною винною та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Вироком суду ОСОБА_8 визнана винною та засуджена за вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
06 грудня 2013 року близько 14 години обвинувачена ОСОБА_8 , перебуваючи в домоволодінні по АДРЕСА_2 , розпивала спиртні напої з громадянами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Під час розпиття спиртних напоїв потерпілий ОСОБА_10 почав ображати її та покійну матір і між ними виникла сварка, під час якої вони почали наносити один одному удари в різні частини тіла, а потім впали на підлогу.
Під час бійки обвинувачена ОСОБА_8 взяла зі столу кухонний ніж і з метою помсти за образу умисно нанесла потерпілому один удар в область передньої поверхні грудної клітини справа, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя в момент спричинення, у вигляді проникаючого поранення грудної клітини з пошкодженням серця, що супроводжувалось крововиливом в навколосерцеву сумку та здавленням серцевого м'яза кров'яним згустком, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просить вирок районного суду скасувати в частині кваліфікації дії засудженої та перекваліфікувати її дії з ч.1 ст.115 КК України на ст.124 КК України з призначенням більш м'якого покарання. В своєму доповненні до апеляційної скарги обвинувачена просить вирок районного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді 1-ї інстанції. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що її дії не правильно кваліфіковані судом 1-ї інстанції за ч.1 ст.115 КК, оскільки умислу на вбивство потерпілого вона не мала, тяжкі тілесні ушкодження були спричинені потерпілому внаслідок протиправної поведінки з його боку з метою самозахисту, а тому її дії слід кваліфікувати за ст.124 КК України. Разом з тим, вказує на те, що судом при призначенні покарання не було враховано, що вона раніше не судима, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала частково, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні 2 -х неповнолітніх дітей, а тому у суду були всі підстави для застосування до неї ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, у судових дебатах обвинувачену ОСОБА_8 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченої та просили вирок суду першої інстанції скасувати, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_8 в інкримінованому їй правопорушенню за ч.1 ст. 115 КК України свою вину визнала частково, та пояснила, що 6 грудня 2013 року вона була у свекрухи і допомагала їй по господарству. В обідній час вона, ОСОБА_12 , його мати - ОСОБА_9 та її співмешканець - ОСОБА_10 стали разом святкувати день 6 грудня і при цьому розпивали спиртні напої. Потім її співмешканець - ОСОБА_12 пішов додому, а його мати вийшла з будинку. Під час розпиття спиртних напоїв потерпілий ОСОБА_10 почав ображати її та покійну матір. У зв'язку з цим, між ними виникла бійка, під час якої ОСОБА_10 вдарив її перший рукою по обличчю, після цього вони один одному наносили удари. Вона не пам'ятає, як нанесла потерпілому удар ножем, але не мала намір його вбити, а лише захищалась.
Незважаючи на часткове визнання своєї вини, колегія суддів погоджується з висновком суду, що вина ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства, тобто протиправному заподіянні смерті іншій людині доведена сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів та її дії правильно кваліфіковані районним судом за ч. 1 ст. 115 КК України.
Про правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України свідчить наступне.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що 06 року грудня близько 14 години 00 хвилин, у ОСОБА_8 , яка знаходилась за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 розпивала спиртні напої з громадянами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Під час розпиття спиртних напоїв потерпілий ОСОБА_10 почав ображати її та покійну матір і між ними виникла сварка, під час якої вони почали наносити один одному удари в різні частини тіла, а потім впали на підлогу. Після цього обвинувачена ОСОБА_8 взяла зі столу кухонний ніж і з метою помсти за образу умисно нанесла потерпілому один удар в область передньої поверхні грудної клітини справа, чим заподіяла останньому тяжкі тілесні ушкодження, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із його смертю.
Так, колегія суддів вважає, що обвинувачена діяла із прямим умислом направленим на позбавлення життя потерпілого, про що свідчить характер та локалізація нанесеного обвинуваченою удару (грудна клітина з пошкодженням серця), значну силу, з якою був нанесений удар, та подальше пошкодження серця, знаряддя злочину (кухонний ніж).
Вказані вище обставини в сукупності свідчать про те, що обвинувачена усвідомлювала наслідки своїх протиправних дій у виді смерті потерпілого та свідомо їх бажала. Також, про умисел на позбавлення життя потерпілого свідчить і той факт, що останній в той день ображав ОСОБА_8 та її покійну матір., зважаючи на наявність образи у останньої на потерпілого, вона нанесла удар ножем потерпілому з помсти.
За вказаних обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи обвинуваченої ОСОБА_8 з приводу відсутності в її діях умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 .
Разом з тим, колегія суддів не можна погодитись із твердженнями обвинуваченої щодо наявності в її діях умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою самозахисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в дані обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно ч. 3 ст. 36 КК України, перевищення меж необхідної оборони, визнається умисне заподіяння тому хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Як вбачається з пункту 5 постанови Пленуму ВСУ України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» № 1 від 26.04.2002 року, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.
Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що конфлікт між обвинуваченою та потерпілим почався з ініціативи останнього, який наніс ОСОБА_8 декілька ударів рукою в обличчя та по тулубу, чим спричинив, відповідно до висновку експерта № 194 від 09.12.2013 року, тілесні ушкодження у виді у вигляді кроволивів обличчя, правової кисті. Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких (а.п. 107-18).
У відповідь на отриманні тілесні ушкодження, ОСОБА_8 нанесла потерпілому ОСОБА_10 один удар кухонним ножем в область грудної клітини чим спричинила, відповідно до висновку експерта № 124 від 07.12.2013 року, тілесні ушкодження у вигляді рани передньої поверхні грудної клітини справа, що проникає в грудну порожнину, з ушкодженням серцевої сумки та серця, що потягло гостру крововтрату, внаслідок чого наступила смерть ОСОБА_10 . Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, які є небезпечними в момент їх спричинення та являються прямим причинним зв'язком із настанням смерті потерпілого ( а.п. 100-1003).
З урахуванням наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 , які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та тілесних ушкоджень у потерпілого, які відносяться до категорії тяжких, які є небезпечними в момент їх спричинення, співвідношення знарядь захисту і нападу, а саме те, що ОСОБА_10 хоч і сильніший за обвинувачену, однак він наносив удари рукою в обличчя та по тулубу, при цьому обвинувачена, маючи змогу припинити протиправні дії ОСОБА_10 , не використавши всі способи та методи припинення дій потерпілого, нанесла удар ножем саме в область життєво важливого органу (серця) та зі значною силою, що дає всі підстави вважати, що ніякої загрози життю обвинуваченої не було, вона діяла виключно з помсти та направила свої дії на умисне позбавлення життя потерпілого, а не на захист від посягань потерпілого на своє життя, що в свою чергу колегією суддів не може бути розцінено, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України, як того вимагає обвинувачена.
Колегія суддів не може погодитись з твердженнями обвинуваченої про те, що під час судового розгляду справи було порушено її право на захист, оскільки протягом судового розгляду інтереси ОСОБА_8 представляв професійний адвокат ОСОБА_13 , повноваження якого підтверджуються ордером про надання правової допомоги ОСОБА_8 (а.п.66). Посилання обвинуваченої в апеляційній скарзі про те, що захисник не надавав їй професійну допомогу, є безпідставними, так як відповідно до положень ст. 54 КПК України обвинувачена вправі була відмовитися або змінити захисника, однак вказаним правом не скористалася.
Окрім цього, апеляційні доводи обвинуваченої з приводу порушення її права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування спростовується матеріалами кримінального провадження, а саме протоколом ознайомлення ОСОБА_8 з матеріалами досудового розслідування, про що свідчить її підпис (а.п. 194).
Що стосується доводів обвинуваченої, наведених в апеляційній скарзі, про те, що судом не було допитано в якості свідка ОСОБА_9 , на переконання колегія суддів є надуманими, оскільки з журналу судового засідання вбачається, що вказаний свідок допитувався судом першої інстанції (а.п.213).
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд першої інстанції, на думку колегії суддів, в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені в ст.65 КК України та належним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченої, та обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства в призначений судом строк, який є виваженим та сприятиме її виправленню.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявності обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, колегія суддів не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_8 положень ст.69 КК України або скасування вироку районного суду.
За вищевикладених обставин, колегія суддів визнає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок районного суду стосовно неї - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка утримується під вартою - в той же строк з дня вручення їй копії судового рішення
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4