Провадження № 22-ц/774/6099/14 Справа № 403/14876/12 Головуючий у 1 й інстанції - Кудрявцева Т. О. Доповідач - Дерев'янко О.Г.
Категорія 48
28 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Дерев'янка О.Г.,
суддів: Черненкової Л.А., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі: Філіній Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - приватне підприємство «Енергодаррембуд» про розділ майна подружжя
У листопаді 2012 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, згідно неодноразових уточнень зазначила, що з лютого 1981 року перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24.11.2009 року. За час спільного подружнього життя ними було придбано: квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., вартістю 280 000,00 грн.; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., вартістю 320 000,00 грн.; трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 280 000,00 грн.; автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1. вартістю 160 000,00 грн.; автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40 000.00 грн.; приватне підприємство «Енергодаррембуд», вартістю 320 000,00 грн., яке оформлено на відповідача. Оскільки в добровільному порядку поділити спільно набуте під час шлюбу майно вони не можуть, позивачка просила: визнати за нею право власності на ? частину квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м., вартістю 280 000,00 грн., встановити порядок користування квартирою, виділивши їй у користування кімнату літ. 7 площею 17,0 кв.м., лоджію літ. 1 площею 2,1 кв.м., відповідачу виділити кімнату літ.6 площею 10,4 кв.м., у спільне користування виділити коридор літ.1, площею 4,7 кв.м., кухню літ.5 площею 7,6 кв.м., туалет літ.1,2, площею 1,2 кв.м., ванну кімнату літ.3, площею 2,1 кв.м., кладову літ.2 площею 0,3 кв.м. Визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., вартістю 320 000,00 грн., встановити порядок користування квартирою, виділивши їй у користування кімнату літ.5 площею 15,1 кв.м., балкон літ.1, площею 1,0 кв.м., у користування відповідача виділити кімнату літ.6 площею 12,5 кв.м., лоджію літ ІІ , площею 1,4 кв.м., у спільне користування виділити коридор літ.1 площею 7,7 кв.м., кухню літ. 4 , площею 7,2 кв.м., ванну кімнату літ.2, площею 2,7 кв.м., туалет літ.3, площею 1,2 кв.м.. Византи за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 280 000,00 грн.; право власності на ? частину автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1. вартістю 160 000,00 грн.; на ? частину автомобіля «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю 40 000.00 грн.; визнати за нею право власності на майнове право на ПП «Єнергодаррембуд» вартістю 320 00 грн. і доходи відбдіяльності підприємства, стягнувши на її користь прибуток у розмірі 180 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати. (т. 1 а.с.148-150)
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, встановлення порядку користування квартирою та про визнання майнового права на Приватне підприємство «Енергодаррембуд» і доходи від діяльності підприємства, стягнення прибутку від діяльності підприємства - залишено без розгляду. (т.1 а.с.235)
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково. Розділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_5 та автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3. Залишено у власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 160 000,00 грн., понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у сумі 3 219,00 грн., а всього 163 219,00 грн. Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирами та стягнення понесених витрат на правову допомогу. (т.2 а.с.1-7)
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду та ухвалення нового щодо відмови позивачу про визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4, про встановлення порядку користування квартирами та стягнення понесених судових витрат та витрат на правову допомогу. (т.2 а.с.10-15)
Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних пiдстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 28 лютого 1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24 листопада 2009 року. (а.с.6-7)
Під час шлюбу подружжям ОСОБА_2 було придбано майно наступне майно: за договором купівлі-продажу від 25.01.2008 року - двокімнатну квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 45,4 кв.м., житловою площею 27,4 кв.м. (т.1.а.с.8-9)
На підставі договору купівлі-продажу від 09.01.2008 року - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,8 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м.(т.1 а.с.120)
Відповідно до довідки ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20.08.20213 року, автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3; 21.10.2008 року був придбаний та зареєстрований за ОСОБА_4 10.07.2004 року, автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4 придбаний відповідачем 19.11.2008 року . (т.1 а.с.106)
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 58, 59 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про придбання спірного майна до припинення шлюбних відносин між сторонами у 2009 році, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів окремого їх з позивачкою проживання на цей час. Наданим ним доказам суд першої інстанції надав належної правової оцінки (ст. 212 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів того, що автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4, не є спільним майном подружжя. Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які свідчили на користь відповідача щодо часу припинення ним подружніх відносин з позивачкою та щодо походження грошових коштів, за які був придбаний автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4, оскільки ці свідки, які є відповідно його братом та дружиною, є заінтересованими особами.
ОСОБА_2 була надана суду першої інстанції копія розписки від 20.09.2008 року, відповідно до тексту якої він взяв в борг 125 000,00 грн. у свого брата для придбання автомобіля, які зобов'язався повернути до 30.12.2013 року.
За таких обставин, судом обґрунтовано відхилено розписку щодо отримання грошей відповідачем у борг від ОСОБА_5 та визнав її неналежним доказом.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначено в рішення про те, що квартира АДРЕСА_5, квартира АДРЕСА_4, автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3; автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1, були придбані в період перебування подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та є спільним майном, а тому це майно підлягає розподілу між ними, при цьому, виходячи з вищенаведених вимог закону, їх частки в цьому спірному майні є рівними.
Матеріально-правовою вимогою позивачки у даній справі є вимога про поділ майна придбаного під час шлюбу з відповідачем.
Підставою зазначеного позову є обставини, якими позивачка обгрунтовувала свої вимоги та надані докази.
Постановляючи рішення про виділення позивачці на праві власності квартири АДРЕСА_5, автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3, а відповідачу квартиру АДРЕСА_4 та автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4, суд діяв в межах заявленого позову - позову про поділ майна подружжя, а тому процесуальних норм не порушив.
Під час вирішення спору про поділ майна подружжя та в разі не досягнення згоди щодо його поділу, суд може не погодитись з тими вимогами, які заявлено сторонами, та з урахуванням обставин, що мають значення постановити рішення про поділ майна, яким буде враховано інтереси обох сторін, оскільки кожному виділяється окреме житло, що унеможливить їх подальше спілкування.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вирішив спір у відповідності до закону, який підлягав застосуванню, та дійшов до правильного й обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання за позивачкою права власності на квартиру АДРЕСА_5 та автомобіль «Оpel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_3. Залишити у власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 та автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_4, який перебуває у постійному користуванні відповідача. А також стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості частки у спільному майні, що становить 160 000,00 грн., понесені витрати по справі у сумі 3 219,00 грн., а всього 163 219,00 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що автомобіль «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 не є об'єктом спільної сумісної власності - в силу вище викладеного не можуть бути прийняти до уваги судом, оскільки він придбаний ними в період шлюбу, а тому відповідно до вимог ст.ст. 69, 70, 71 СК України підлягає поділу між ними в рівних частинах.
Доводи відповідача щодо не обґрунтування позивачкою вартості спірного майна, також прийняти не можна, оскільки відповідачем а ні у суді першої інстанції, а ні в апеляційному суді питання щодо проведення експертизи вартості майна не заявлялось.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачка не просила суд стягувати компенсацію, то такі доводи також є неприйнятними, оскільки майно подружжя складається, як правило, з різних за призначенням та вартістю речей, розподіл яких здійснюється за вартістю, що тотожна величині частки дружини та чоловіка, яку у натуральній точності досягти неможливо. Тому виходячи з того, що вартість виділеного майна відповідачу перевищує вартість майна, яке виділено позивачці, судом обґрунтовано стягнуто грошову компенсацію вартості частки у спільному майні, яку позивачка не заперечує отримати.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :