Провадження № 11-кп/774/1138/14 Справа № 205/5394/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
13 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Київське Синельніковського району
Дніпропетровської області,
раніше судимого:
- 04 червня 2010 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК на
4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільненого
від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 22 вересня 2010 р. Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК на 5 років
позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільненого від
відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
постановою суду від 12 серпня 2011 р. на підставі ст.78 КК засудженого направлено для відбування призначеного покарання;
- 27 вересня 2011 р. вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області засудженого за ч.2 ст.185 КК на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК за сукупністю з вироком від 22 вересня 2010 р. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців,-
про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р.,
за участю прокурора ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_6
представника ВК-89 ОСОБА_8
Встановила:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про звільнення його від відбуття покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на безпідставність відмови у звільненні його від покарання за амністією. Просить, як це видно з його апеляційної скарги, звільнити його від покарання за Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.
Відмовляючи ОСОБА_6 в задоволенні клопотання щодо звільнення його від покарання за амністією, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_6 раніше, а саме 04 червня і 22 вересня 2010 року, судимий за умисні тяжкі злочини (ч.3 ст.185 КК України).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, доводи засудженого ОСОБА_6 , який підтримав свої апеляційні вимоги та просив ухвалу суду скасувати і звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», пояснення представника ВК-89 ОСОБА_8 і думку прокурора ОСОБА_7 , які вважали, що ухвала суду є законної і обґрунтованої та просили апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи засудженого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення від відбування покарання, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно ухвалі суд першої інстанції відмовив ОСОБА_6 у застосуванні амністії на тій підставі, що в нього є дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів ( вироки від 04 червня і 22 вересня 2010 року за ч.ст.185 КК України).
Однак такий висновок суду не відповідає вимогам статей 89 і 90 КК України, згідно з якими судимість за вироком, яким покарання призначено за правилами ч.4 ст.70 КК України, має розглядатись як одна за всі злочини, що входять у сукупність.
Як убачається з матеріалів провадження, за вироками суду від 04 червня і 22 вересня 2010 року ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.185 КК України. При цьому вироком від 22 вересня 2010 р. ОСОБА_6 призначено остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів. У подальшому вироком суду від 27 вересня 2011 р. ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні 19 липня 2011 р. крадіжки чужого майна та засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю з вироком від 22 вересня 2010 р. йому визначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Виходячи з наведеного станом на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. ОСОБА_6 мав дві судимості: в 2010 р. за ч.3 ст.185 КК і 2011 р. за ч.2 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».
Згідно пункту «в» статті 4 зазначеного Закону, амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав стверджувати, що в ОСОБА_6 є дві непогашені судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.
Відповідно до пункту «в» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується також до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Між тим, як видно з вироку від 27 вересня 2011 р., ОСОБА_6 в період іспитового строку, визначеного вироком від 22 вересня 2010 р. вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який згідно ст.12 КК України не є тяжким або особливо тяжким.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, строк відбування покарання (5 років 6 місяців позбавлення волі) ОСОБА_6 визначено з 19 серпня 2011 р. Отже, станом на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» (19 квітня 2014 р.) ОСОБА_6 відбув більше однієї чверті призначеного строку основного покарання (02 роки 08 місяців).
Згідно ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк особи, крім тих, які підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статті 1 цього Закону, засуджених за будь-які злочини, які не поєднані з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, якщо вони на день набрання чинності цим Законом відбули не менше однієї чверті призначеного строку основного покарання.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено інших підстав, які б перешкоджали застосуванню амністії відносно ОСОБА_6 .
Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_6 є суб'єктом Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому районний суд необґрунтовано відмовив останньому у застосуванні щодо нього амністії.
З цих підстав колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_6 про необхідність застосування до нього амністії з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного йому за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року, і негайно звільнити його з-під варти.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_6 може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду апеляційної інстанції.
Судді