12.08.14р. Справа № 904/5342/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГТРАНС", м.Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства "АРСЕЛОРМІТТАЛ Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник Шипілов О.М. - довіреність № 13644 від 09.07.14р.
від відповідача: представник Майстат О.О. - довіреність № 14 - 288юр від 02.12.13р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 427340,42грн. основної заборгованості, 30586,79грн. інфляційних втрат та 3572,72грн. три відсотки річних.
Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 13015 від 04.07.14р. ухвалою суду від 22.07.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.08.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується виконанням вимог ухвали суду від 22.07.14р. та явкою представників сторін в судове засідання.
12.08.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
В свою чергу, повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилається на скрутний фінансовий стан, подав відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -
02.01.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі по тексту - позивач, виконавець) та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №93 на послуги по організації перевезення вантажів (далі по тексту - договір).
У відповідності з умовами даного договору виконавець зобов'язується за дорученням замовника надавати послуги замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, надані виконавцем. Під послугами розуміється організація перевезення вантажів замовника залізничним транспортом у відповідності до умов даного договору (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору перелік необхідних замовнику послуг, їх вартість та маршрути перевезення визначаються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з пунктом 2.3 договору об'єми, маршрути, строки надання послуг та номенклатура вантажу визначається в заявках.
Пунктом 2.4 договору визначено, що виконавець здійснює обслуговування у відповідності з діючим законодавством України та правилами Угоди про Міжнародне Вантажне Сполучення, Тарифної політики Міжнародного залізничного Транзитного Тарифу, міжурядовими та прикордонними залізничними сполученнями.
Відповідно до пункту 4.1 договору замовник здійснює оплату провізних платежів та інших узгоджених сторонами послуг, які необхідні для виконання даного договору, на підставі рахунків, актів, податкових накладних виставлених виконавцем протягом десяти календарних днів з дати їх отримання, по факту виконаних послуг, якщо інший порядок оплати не обумовлено в додатках до даного договору.
Згідно з пунктом 4.3 договору датою надання послуг по даному договору є дата, вказана виконавцем на акті приймання-передачі наданих послуг, узгоджена сторонами. Всі розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України.
Даний договір вступає в силу з 01.01.13р. та діє по 31.12.14р. включно, а по розрахункам - до повного виконання (пункт 8.1 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем у лютому - березні 2014 року надано відповідачу послуги, за результатами виконання яких було складено акти приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн. на загальну суму 427340,42грн.
Акти приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн. підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками.
Як стверджує позивач та не спростовує відповідач акти приймання-передачі наданих послуг разом з рахунками на оплату було направлено відповідачу супровідними листами. Зазначені документи отримано відповідальним співробітником відповідача (а.с.26, 27, 28-29).
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію №10917 від 02.06.14р. (а.с.30-31) з вимогою про сплату боргу у розмірі 945457,45грн., в тому числі за актами приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн.
Відповідач надав позивачу відповідь за вих.№141-3/436-67П від 23.06.14р. на претензію №10917 від 02.06.14р. (а.с.34) в якій відповідач зазначив, що зокрема акти приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн. останнім визнано та підписано. Вказав, що підприємством відповідача вживаються всі можливі заходи щодо подолання тих складнощів, що виникли, та вирішення питань стосовно належного виконання його умов.
На час звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою заборгованість відповідача за актами приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн. не погашено на загальну суму 427340,42грн.
У наданому суду відзиві на позов за вих.№141-5/530 від 08.08.14р. відповідач визнав, що позивач в період з лютого по березень 2014 року в рамках укладеного між сторонами договору надав відповідачу послуги, за результатами виконання яких були складені акти приймання-передачі наданих послуг №1311/366 від 27.02.14р. на суму 44812,19грн. (а.с.20); №1364/473 від 11.03.14р. на суму 263620,39грн. (а.с.21); №1419/540 від 19.03.14р. на суму 118907,84грн.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що на даний час останнім вживаються заходи щодо подолання тих складнощів, що виникли та здійснення належних оплат відповідно до умов договору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 427340,42грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Доказів оплати послуг в сумі 427340,42грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. А тому погашення суми основного боргу не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 30586,79грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по травень 2014 року за кожним актом приймання-передачі наданих послуг окремо та 3572,72грн. три відсотки річних за період з 15.03.14р. по 04.07.14р. за кожним актом приймання-передачі наданих послуг окремо.
Здійснивши перерахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд визнав розрахунки позивача вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м.Дніпропетровськ, пл.Леніна, 1; ідентифікаційний код 33074226) 427340,42грн. (чотириста двадцять сім тисяч триста сорок грн. 42 коп.) - основної заборгованості; 30586,79грн. (тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн. 79 коп.) - інфляційних втрат; 3572,72грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. 72 коп.) - три відсотки річних; 9230,00грн. (дев'ять тисяч двісті тридцять грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
14.08.14р.
Суддя І.В. Петренко