29 липня 2014 року 810/3920/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мікроторг"
доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 №000162220.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі акту камеральної перевірки від 02.12.2013 №241/22-2/37213349, в якому відповідачем зафіксовано, що в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року завищено суму податкового кредиту в сумі 17333,38 грн.
При цьому, позивачем самостійно до отримання акту камеральної перевірки подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в яких самостійно виправлено помилку.
З урахуванням наведеного, а також враховуючи вимоги статті 50 Податкового кодексу України позивач вважає, що висновки, викладені в Акті камеральної перевірки, є протиправними, у зв'язку з чим просив суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачем в порушення вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України включено до податкового кредиту податкову накладну, яка незареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" в жовтні 2013 року подано до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в якій, зокрема, допущено помилку, яка призвела до завищення податкового кредиту на суму 17333,38 грн.
В подальшому, позивачем 20.11.2013 було подано до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за вересень 2013 року та Додаток 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", де в Розділі ІІ операції з придбання з податку на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Вікант" обсяг постачання був відкоригований на "- 86666,88 грн." та відкоригована сума податку на додану вартість на "- 17333,38 грн.".
Крім того, дані про податкову накладну на суму ПДВ 17333,38 грн. були відкориговані за жовтень 2013 року, а саме включені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним значенням "- 17333,38 грн.".
З матеріалів справи вбачається, що ці коригування були отримані податковим органом 20.11.2013 відповідно до Квитанцій №2 (реєстраційні номера 9075013528 та 9075065538).
В грудні 2013 року Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Мікроторг" за вересень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 02.12.2013 №241/22-2/37213349.
Відповідно до п. 3 Акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 201.10, п. 201.6 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 17333,38 грн.
Крім того, в п. 6 Акту перевірки зазначено, що до податкового кредиту ТОВ "Мікроторг" було включено податкову накладну по взаєморозрахункам з ТОВ "Вікант" від 24.09.2013 №22713 на суму ПДВ 17333,38 грн., яка незареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим ТОВ "Мікроторг" завищено суму податкового кредиту на 17333,38 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17333,38 грн.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 №0000162220, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 21666,73 грн., з яких: 17333,38 грн. - за основним платежем; 4333,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.
Аналізуючи спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Як було встановлено судом, в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року позивачем до складу податкового кредиту безпідставно було включено податкову накладну по взаєморозрахункам з ТОВ "Вікант" від 24.09.2013 №22713 на суму ПДВ 17333,38 грн., яка незареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте, 20 листопада 2013 року позивачем поданий до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за вересень 2013 року, в якому було виправлено помилку.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Як передбачено п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п.75.1.1 та п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Отже, з аналізу статті 75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових виїзних перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи, документальні планові та позапланові виїзні перевірки за період, за який подавався позивачем уточнюючий розрахунок, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області не проводились.
Отже, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за вересень 2013 року поданий позивачем 20.11.2013 з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України.
Таким чином, позивач уточнив показники податкової звітності до проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, а відтак позивач діяв в межах статті 50 Податкового кодексу України.
Як визначено в п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Відповідач своїм правом на проведення позапланової перевірки ТОВ "Мікроторг" не скористався, всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення не з'ясував, у зв'язку з чим суд вважає податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 №000162220 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.01.2014 №000162220.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроторг" (код ЄДРПОУ 37213349) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.