Справа № 163/1904/14-а
Провадження № 2-а/163/54/14
11 серпня 2014 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Чишія С.С.
при секретарі Носку А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Любомль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора стаціонарного поста №3 роти ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області Корінчука Івана Івановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач просить постановити рішення про скасування постанови відповідача від 17.06.2014 року в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, якою на нього накладено стягнення у вигляді 330 гривень штрафу. Свої вимоги обґрунтував тим, що того ж дня дійсно керував на 488 км автодороги М-07 автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1, і в потоці транспорту рухався із швидкістю біля 60 км/год. Після зупинки інспектором ДАІ оглянув прилад для вимірювання швидкості, однак на ньому жодних показників не було. Після нетривалого спілкування з інспектором без складення протоколу поїхав далі. 11.07.2014 року отримав копію оскаржуваної постанови. Вважає, що інспектор в порушення ст.254 КУпАП не вручив йому копію протоколу, а розгляд провів без участі позивача, чим порушив ст.268 КУпАП. Крім цього, вважає відсутніми докази вчинення ним правопорушення, а прилад для вимірювання швидкості може не відповідати встановленим вимогам метрологічної діяльності.
В судове засідання сторони не з'явились.
Позивач у канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності і свої вимоги підтримав.
Відповідач належним чином був сповіщений про розгляд справи за місцем його служби, але в судове засідання не з'явився, заперечень не надав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.
У зв'язку з наведеним судом прийнято рішення розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
Із змісту протоколу серії АВ2 №065242 вбачається, що він складений відповідачем 17 червня 2014 року про те, що того ж дня о 20 годині 33 хвилин позивач керував автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_2, по дорозі М-07 і на 488 км, де встановлено обмеження швидкості у 30 км/год.», в порушення п.12.10 Правил дорожнього руху перевищив дозволену швидкість на 29 км/год. Вимірювання швидкості проводилось приладом «Візір» №0812450. В протоколі зазначено, що позивач від його підпису відмовився.
В той же день відповідач виніс оскаржувану постанову серії ПС1 №026782, в якій виклав ті ж обставини, кваліфікувавши їх за ч.1 ст.122 КУпАП, і наклав стягнення у вигляді 330 гривень штрафу.
Частина 1 ст.122 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Як вбачається із вищевказаного протоколу, на його бланку вказано про відмову позивача від підпису. Однак в порушення п.4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 26.02.2009 року №77, така відмова не посвідчена підписами свідків.
Незважаючи на такі обставини, відповідач на місці виніс оскаржувану постанову, в якій також зазначено, що позивач відмовився від підпису в ній та отримання копії. В той же час відповідно до ч.1, 3 ст.258 КУпАП не передбачена можливість винесення постанови за ст.122 КУпАП на місці вчинення порушення, а частина 6 ст.258 КУпАП відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.10.2012 року № 23-рп/2010 визнана такою, що не відповідає Конституції України. Відтак для забезпечення передбачених ст.268 КУпАП прав позивача відповідач в порядку ст.ст.257, 268 КУпАП повинен був призначити розгляд справи і своєчасно сповістити його про час і місце такого розгляду.
При відкритті провадження в справі відповідачу запропоновано надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови.
У встановлений строк такі документи подані не були, сам відповідач на розгляд справи не з'явився, заперечень та доказів на підтвердження законності оскаржуваної постанови чи власних пояснень щодо обставин події не надав.
Згідно із ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, під час розгляду позову встановлено, що єдиним доказом при винесенні оскаржуваної постанови був протокол про адміністративне правопорушення. Інші докази, в тому числі, матеріали фото чи відео-фіксації в протоколі не вказані і на розгляд справи не подані, а отже - пояснення позивача не спростовані.
З врахуванням наведених обставин, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства суд приходить до висновку, що наявність складу правопорушення в діях позивача достатніми і допустимими доказами не доведена.
Тому вимоги позову суд вважає обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 11, 71, 86, 159, 160, 163, 1712 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Постанову інспектора стаціонарного поста №3 роти ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області Корінчука Івана Івановича від 17 червня 2014 року серії ПС1 №026782 про накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП стягнення у вигляді 330 гривень штрафу скасувати.
Постанова остаточна і апеляційному оскарженню не підлягає.
Головуючий : суддя Чишій С.С.