Справа № 161/6815/14-к Провадження №11-кп/773/305/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.1 ст.121 КК України Доповідач: ОСОБА_2
14 серпня 2014 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого -судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката засудженого ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, інваліда 2 групи, в порядку ст.89 КК України раніше не судимого, -
засуджено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 6 (шість) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу змінено з домашнього арешту на тримання під вартою.
Постановлено строк відбування покарання рахувати з часу взяття його під варту - 19 червня 2014 року.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 , засуджено за те, що він 27.03.2014 року близько 20 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки, шарпанини з потерпілим ОСОБА_9 , переслідуючи мету нанесення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, дістав із правої кишені своїх штанів розкладний ніж та, утримуючи його у правій руці, умисно наніс ним потерпілому ОСОБА_9 один удар по обличчю та один удар в область грудної клітки, спричинивши останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи №327 від 23.04.2014 року тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення грудної клітки з пошкодженням стінки серця, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, різаної рани в ділянці обличчя, яка за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, оскільки для її загоєння необхідний час більше шести діб.
У поданій на вирок апеляційній скарзі адвокат засудженого ОСОБА_8 просить вирок суду відносно його підзахисного скасувати в частині призначеного покарання призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, обрати міру запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання. Вказує, що дії її підзахисного потрібно перекваліфікувати з ч.1 ст.121 КК України на ч.1 ст.124 КК України, оскільки в матеріалах справи містяться показання свідків, з яких можна зробити висновок, що ОСОБА_7 не мав умислу нанести потерпілому тілесні ушкодження, а навпаки - його дії були застосуванням необхідної оборони.
У поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 підтримує аналогічні доводи що й у скарзі його захисника. Просить звернути увагу суду на ексепртизу№258 від 01.04.2014 року, згідно якої у нього також були виявлені легкі тілесні ушкодження, що дають підстави вважати, що останній оборонявся при виникненні конфлікту з потерпілим. Вказує, що судом при винесенні покарання не враховано обставини, що пом'якшують його покарання.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи апеляційних скарг, засудженого та його захисника, які просили апеляції задовольнити, а вирок суду скасувати, пояснення прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.
Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінального провадження щодо ОСОБА_7 і повністю підтверджується сукупністю перевірених судом першої інстанції доказів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 під час досудового слідства, та під час судового розгляду вказував, що дійсно 27.03.2014 року перебуваючи по пр. Грушевського що у м.Луцьку та будучи у стані алкогольного сп'яніння вступив у конфлікт з потерпілим ОСОБА_9 в результаті чого наніс йому розкладним ножем тілесні ушкодження, однак такі дії вчиняв для свого захисту і умислу на спричинення тілесних ушкоджень не мав.
Посилання засудженого та його захисника на можливість перекваліфікації діянь засудженого з ч.1 ст.121 на ч.1 ст.124 КК України колегія суддів вважає такими що не заслуговують на увагу. Суб'єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження обов'язково характеризується прямим умислом при заподіянні його з метою залякування потерпілого або інших осіб. А згідно матеріалів справи та свідчень, здобутих під час досудового та судового слідства встановлено, що ОСОБА_7 при виникненні конфлікту витягнув розкладного ножа з метою залякування потерпілого. Тому, його дії вірно кваліфіковані судом за ч.1 ст.121 КК України і не можуть бути судом апеляційної інстанції перекваліфіковані на ч.1 ст.124 КК України.
Такі твердження підтверджуються й іншими доказами, здобутими під час слухання справи, зокрема показаннями потерпілого, даними у суді першої інстанції про те, що 27.08.2014 року ввечері повертався додому. Біля під'їзду його будинку він зустрів свою сусідку, яка пожалілась на незнайомого чоловіка, який чіплявся до неї, коли вона сиділа на лавці біля будинку. Підійшовши до незнайомого, який виявився ОСОБА_7 , зробив йому зауваження на що останній наніс йому ножове поранення.
Про те, що обвинувачений умисно наніс два удари ножем потерпілому підтверджує висновок судово-медичної експертизи №327, з якого вбачається, що тілесні ушкодження заподіяні ножем та враховуючи анатомічну локалізацію та хід раневого каналу малоймовірно отримання потерпілим таких тілесних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту (т.1 а.с.с75-78).
Свідок ОСОБА_10 вказала, що 27.03.14 року близько 19.30 год. сиділа на лавці біля під'їзду свого будинку разом зі своїми знайомими ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . До них підійшов незнайомий чоловік у стані алкогольного сп'яніння, який вийняв розкладний ніж та погрожував їм. Коли всі розійшлись, ОСОБА_10 знову повернулась на лавку і зустріла потерпілого, якому пожалілась на незнайомого чоловіка, який погрожує ножем. ОСОБА_9 зробив зауваження ОСОБА_7 , після чого між ними виник словесний конфлікт та
ОСОБА_7 погрожував потерпілому тим, що у нього є ніж і що він може ним вдарити ОСОБА_9 (т.1 а.с.38-39).
Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 під час досудового слідства повністю підтвердили показання ОСОБА_10 та вказали, що бачили як ОСОБА_7 демонстрував наявний у нього ніж, яким він лякав дітей, які ніби то вкрали у нього каністру з бензином.
Такі показання потерпілого та свідків підтверджуються протоколами пред'явлення особи для впізнання від 31.03.2014 року, під час яких свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_14 впізнали та прямо вказали на ОСОБА_7 , як на особу, яка під час конфлікту з потерпілим погрожувала йому фізичною розправою (т.1 а.с. 52-55,56-59).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 01.04.2014 року, під час якого обвинувачений ОСОБА_7 продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому (т.1 а.с.79-81).
Посилання захисника в апеляції на не надання оцінки експертизи №258 від 01.04.2014 року згідно якої у засудженого наявні легкі тілесні ушкодження, колегія суддів вважає такими, які не впливають на кваліфікацію дій засудженого.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та повно і всебічно перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
При перевірці справи колегія суддів не виявила істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який не вперше притягується до кримінальної відповідальності, стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого під час вчинення злочину, показання свідків, які вказували, що засуджений погрожував й іншим особам фізичною розправою та демонстрував ніж, колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та давали б підстави для застосування ст.75 КК України, апеляційний суд не вбачає.
Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування та виправдання обвинуваченого немає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 19 червня 2014 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді