05 серпня 2014 р.Справа № 820/8504/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 820/8504/14
за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Позивач, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1, та просив стягнути вартість матеріального забезпечення у сумі 39 521 грн. 79 коп. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №820/8504/14 в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №820/8504/14 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі №820/8504/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 зареєстрований у Харківському міському центрі зайнятості, як особа, що шукає роботу з відкриттям персональної картки № 203912073000006 з 06.08.2012 року по 13.03.2014 року , що підтверджується Витягом із наказів про прийняті рішення по відповідачу .
30.07.12 р. перевірено та встановлено, що ОСОБА_1 станом на 30.07.12р. в базі даних ЄІАС відсутній запис про реєстрацію його, як суб'єкта підприємницької діяльності. (а.с.23).
06.08.2012 року відповідачем до Харківського міського центру зайнятості подана заява про надання статусу безробітного (а.с.24), в якій повідомлено, що відповідач не зареєстрований, як фізична особа-підприємець .
Наказом № НТ120806 від 06.08.2012 року ОСОБА_1 надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством з 06.08.12р. (а.с.4).
Харківським міським центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №73 ФОП від 13 березня 2014 року, яким встановлено, що при проведенні повторної перевірки бази ЄІАС особистим консультантом виявлено факт реєстрації ОСОБА_1 як ФОП (а.с.8) та зазначена інформація в базі додана 28.02.14 року (дата останньої зміни), також отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого відповідач зареєстрований як ФОП з 04.06.03р.
Наказом № НТ140313 знято з обліку відповідача у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до абз.19 пп.1 п.37 Порядкую з 13.03.14 року.
На підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №73 ФОП директором Харківського міського центру зайнятості прийнято наказ від 19.03.2014 року №501 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 06.08.2012 року по 12.03.2014 року в сумі 42192,49 грн.
З довідки по ОСОБА_1 про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення, яке підлягає поверненню, вбачається, що відповідачу здійснено виплати за період з 06.08.12р. по 12.03.14р. на загальну суму 42 192,49 грн.
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
Згідно ст. 36 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно ч. ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII в редакції, яка діяла на момент надання відповідачу статусу безробітного, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII в редакції, яка діяла на момент надання відповідачу статусу безробітного, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
З 01.01.13 року набрав чинності Закон України "Про зайнятість населення" № 5067-VI.
Згідно п.1,2, 7 ч.1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно 3 4. 2, З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", обов'язковою підставою для стягнення з застрахованої особи суми виплаченого забезпечення є умисне невиконання особою своїх обов'язків та зловживання ними.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач не знав, що він є зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця, оскільки на момент подання заяви про надання йому статусу безробітнього він керувався Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якої вбачається, що в Єдиному реєстрі не знайдено записів по відповідачу, і ця Довідка була, в тому числі, підставою для надання відповідачу статусу безробітного.
Представник позивача підтверджує, що отримав Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається, що в Єдиному реєстрі не знайдено записів відносно ОСОБА_1, разом з заявою про надання відповідачу статусу безробітного.
Крім цього 30.07.12 р. перевірено, що стосовно ОСОБА_1 станом на 30.07.12р. в базі даних ЄІАС відсутній запис про реєстрацію його, як суб'єкта підприємницької діяльності. (а.с.23).
З акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №73 ФОП від 13 березня 2014 року вбачається, що при проведенні повторної перевірки бази ЄІАС особистим консультантом виявлено факт реєстрації ОСОБА_1 як ФОП (а.с.8) та зазначена інформація в базі додана 28.02.14 року (дата останньої зміни).
З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №208000 станом на 01.08.12 р. вбачається, що в Єдиному реєстрі не знайдено записів про проведення реєстраційних дій ОСОБА_1(а.с.51). З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №714848 станом на 07.03.14 року також не знайдено записів по відповідачу (а.с.52).
Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.53-54) вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 04.06.2003 року та перебуває в стані припинення за власним рішенням з 25.03.14 року (після проведення позивачем перевірки відносного нього).
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який набрав чинності 1 липня 2004 року.
Так, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції на момент прийняття) передбачалося, що державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
03.03.2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" від 01.07. 2010 року №2390-VI. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Отже, процес включення до Єдиного державного реєстру, відповідно до Закону №2390 закінчився 04.03.2012 року.
Крім того, пунктом 4 Закону №2390 визначено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Отже у випадку не включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про особу до 04.03.2012 року, така особа фактично позбавляється права на підприємницьку діяльність, оскільки втрачає чинність свідоцтво про реєстрацію та відсутні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
До матеріалів справи надано Довідку Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №1265/Д/17-01 від 26.05.14 р. по ОСОБА_1, з якої вбачається, що відповідач за період з 04.06.03р. по 01.05.14р. перебував на загальній системі оподаткування та доходів не отримував за цей період.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити,що позивачем не надано доказів того, що відповідач знав про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час звернення до позивача із заявою про надання йому статусу безробітного запису про нього як про суб'єкта підприємницької діяльності і навмисно, зловживаючи своїми обов'язками та не виконуючи їх, не повідомив про цей факт Центр зайнятості.
Таким чином з боку відповідача відсутні ознаки умисного невиконання своїх обов'язків, які встановлені законодавством для застрахованих осіб, та, або зловживання ними, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що відповідач знав, що він є зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця та це відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент подання заяви про надання йому статусу безробітного та знаходження на обліку, також не встановлено, що відповідач отримував дохід за період знаходження на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю.
Позивачем не враховані зазначені вище обставини.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 820/8504/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П.
Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2014 р.