06 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відділу обліку, розподілу житла, третя особа - Комунальне підприємство «Єдиний розрахунковий центр», про визнання права на житлову площу і зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання видати ордер, а також за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 про виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року,
У липні 2010 року Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення.
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відділу обліку, розподілу житла, третя особа - КП «Єдиний розрахунковий центр», про визнання права на житлову площу і зобов'язання вчинити дії.
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання видати ордер.
У жовтні 2013 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про виселення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2013 року вказані позови об'єднано в одне провадження.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року в задоволенні позовів Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а також зустрічного позову ОСОБА_6, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 першочергове право на користування житловою площею - кімнатою АДРЕСА_1. Зобов'язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради видати ОСОБА_4 ордер для вселення в кімнату АДРЕСА_1, а в решті вимог зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено, а позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_4 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 і ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та задоволення позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 включено в списки загальної черги розподілу житла і згідно вимог житлового законодавства вона не є тією особою, яка має першочергове право на його отримання, правові підстави для визнання за ОСОБА_4 такого права в судовому порядку та видачі, з порушенням визначених правил послідовності його отримання, ордеру на її вселення в кімнату АДРЕСА_1 відсутні; враховуючи те, що підтверджень про надання дозволу ОСОБА_4 для вселення до спірного жилого приміщення у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не існує, остання вважається такою, що самоправно зайняла вказане житло і підлягає виселенню з нього на підставі ст. 116 ЖК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 2 ст. 338 ЦПК України підстави для скасування рішення суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
П.О. Гвоздик
Н.А. Горелкіна
О.М. Ситнік