Справа № 1316/4017/12 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.
Провадження № 22-ц/783/4582/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.
Категорія: 59
02 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Мусіної Т.Г.
суддів - Бермеса І.В., Савуляк Р.В.
за участі секретаря - Азенко М.В.
з участю: позивача ОСОБА_2 та її представника -
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення, скасування державного акту та зобов'язання до вчинення дій,-
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом, уточненим в процесі розгляду справи, до Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним рішення, скасування державного акту та зобов'язання до вчинення дій, який обґрунтовувала тим, що відповідно до рішення виконкому Солонківської сільської ради від 17.10.1996р. та виданого на підставі даного рішення державного акту на право приватної власності на землю, їй було передано у власність земельну ділянку пл. 0,1823 га. у с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області. Вказана земельна ділянка мала спільний заїзд із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4 та межує з нею. Рішенням № 60 виконкому Солонківської сільської ради Пустомитівського району від 20.11.2000р., без її згоди та відома, відповідачу ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0,5999 га. та видано Державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Із вказаним рішенням виконкому позивачка не погоджується, оскільки відповідач ОСОБА_4 отримав у власність земельну ділянку в частині спільного заїзду, на межі їхніх земельних ділянок встановив бетонно-металеву та металеву огорожу, захопивши в такий спосіб 1,5 м ширини належної їй земельної ділянки, чим перекрив позивачці доступ до криниці, а сама позивачка була вимушена влаштовувати окремий заїзд до свого будинку.
Просила ухвали рішення, яким задовольнити її позов та:
- визнати недійсним п.48 рішення виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 20.11.2000р. в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,6000 га в с. Малечковичі Пустомитівського району Львівської області;
- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю реєстраційний номер № 749 серії ІІІ-ЛВ №050428 від 03.04.2001р. виданий ОСОБА_4 згідно рішення від 20.11.2000р;
- зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати самовільно встановлену бетонно-металеву огорожу, яка розташована зі сторони вулиці на межі ділянок від воріт земельної ділянки позивачки до воріт спільного заїзду, яким користується ОСОБА_4;
- зобов'язати ОСОБА_4 не чинити позивачці перешкод в користуванні земельною ділянкою, звільнивши 1,5 м захопленої земельної ділянки та демонтувати металеву огорожу згідно наданого плану довжиною 33 м та висотою 2 м, звільнивши земельну ділянку позивачки та спільний заїзд, надавши позивачці доступ до колодязя (а.с. 1261-162).
Рішенням Пустомитівського районного Львівської області від 13 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інтонації норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Зокрема, вказує на те, що судом не враховано, що спільний заїзд було вказано в опису меж її земельної ділянки в державному акті від 29.01.2002р., не прийнято до уваги технічну документацію на її земельну ділянку, у якій зазначено заїзд, не враховано, що відповідач не спростував її позовних вимог, а представник сільської ради визнав суперечності у державних актах сторін.
Відповідачі ОСОБА_4 та Солонківська сільська рада в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про день, час та місце судового засідання.
Солонківська сільська рада Пустомитівського району письмовою заявою від 27.06.2014р. № 345 просить слухати справу у відсутності її представника.
Письмове клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи відхилено як не підтверджене доказами.
На підставі положень ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає, що неявка цих відповідачів не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є суміжними землекористувачами, садиби розташовані по АДРЕСА_1
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради народних депутатів від 17 жовтня 1996р. ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1823 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівель в с. Малечковичі про що видано Державний акт серії ЛВ № 7244 на ім'я ОСОБА_2 В державному акті про право власності на вказану земельну ділянку в описі меж зазначено, що від літ. А до Б - землі сільської ради (спільний заїзд), який здійснювався з вулиці літ. Б до В - землі сільської ради (а.с.5).
Рішенням виконавчого комітету Солонківської сільської ради від 20 листопада 2000р. сусідові позивачки ОСОБА_4 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5999 га для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства в с. Малечковичі про що видано Державний акт серії ІІІ-ЛВ № 050428, у якому не зазначено існування спільного заїзду на земельну ділянку із його сусідкою ОСОБА_2 (а.с.4), що остання вважає порушенням її прав, у зв'язку з чим просить скасувати рішення виконкому про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_4 та визнати недійсним його державний акт на право власності на землю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд правильно з врахуванням норм Земельного Кодексу України, чинного на час ухвалення рішення виконавчого комітету (в редакції від 12.07.2000р.) яким передбачено, що землями сільської ради розпоряджаються Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або у користування, прийшов до висновку, що рішення виконавчого комітету прийнято з дотриманням норм Земельного кодексу.
Оскільки спірний заїзд проходив по землях сільської ради, остання вправі була ними розпорядитись, шляхом передачі у власність ОСОБА_4
При цьому враховано, що кожний із власників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають окремі заїзди з вулиці на свої земельні ділянки і оскаржуваним рішенням від 20.11.2011р. права ОСОБА_2 не порушуються.
Позивач не навела правового обґрунтування незаконності рішення від 20.11.2011р. про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки, або дій органу місцевої влади, який його приймав.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про те, що ОСОБА_4 порушив межі та встановив огорожу на частині її земельної ділянки та перекрив доступ до її колодязя.
Окрім власноручно складеної схеми розташування огорожі, достовірність якої не перевірена і не завірена сільською Радою, суміжним землекористувачем (а.с.91) та голослівних тверджень, позивач нічим не підтверджує свої позовні вимоги в цій частині, тому суд правильно прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі.
Посилання позивачки на технічну документацію щодо встановлення меж її земельної ділянки в натурі (на місцевості) не спростовує права органу місцевого самоврядування розпоряджатись належною йому землею шляхом передачі її у власність фізичній особі та не підтверджує порушення меж відповідачем шляхом встановлення огорожі.
В судовому засідання апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_2 підтвердила, що колодязь не функціонуючий, води в ньому немає, залишились тільки бетонні кільця, вона та відповідач користуються водою з центрального водогону.
Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, при встановленні зазначених фактів не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий Т.Г. Мусіна
Судді: І.В. Бермес
Р.В. Савуляк