Дата документу Справа №
№ 22-ц/778/3173/14 Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
« 13» серпня 2014 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2014 року по справі
за позовом Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
В травні 2014 року прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив, до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В позові зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, зловживаючи довірою ОСОБА_4 під приводом вирішення питання про працевлаштування його сина ОСОБА_5 заволодів грошовими коштами, що належали ОСОБА_4 у сумі 1950 доларів США та 200 грн. З вказаної суми ОСОБА_6 повернуто ОСОБА_4 лише 6 000 грн.
06 грудня 2013 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), а саме у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку з наявністю достатніх для підозри доказів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2013 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 190 КК України, у зв'язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито.
Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, при винесенні зазначеної ухвали судом не розглядався.
Загальна сума заподіяної майнової шкоди складає 16 430 грн. (1950 доларів США х 11,40 грн.(офіційний курс гривні щодо іноземної валюти НБУ України на 30 квітня 2014 року) = 22 230 грн. - 6 000 грн. = 16 230 грн. + 200 грн. = 16 430 грн.).
Крім того, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не повертав грошові кошти, ОСОБА_4 опинився у скрутному матеріальному становищі, мав труднощі зі здоров'ям. Він був позбавлений можливості забезпечити себе належною невідкладною медичною допомогою. Також, неодноразові суперечки з ОСОБА_3 про повернення грошових коштів, тривале розслідування кримінального провадження призвели до фізичних та душевних страждань ОСОБА_4 та членів його сім'ї. Моральну шкоду ОСОБА_4 оцінив у 5 000 грн.
Строк позовної давності звернення до суду з позовом пропущено з поважних причин через довго тривалість розслідування кримінального правопорушення.
На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 267, 1166 ЦК України, просив визнати поважними причини пропуску прокурором Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_4 строку позовної давності; стягнути з відповідача ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 16 430 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 16430 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 243, 60 грн.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що він не визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, відносно нього вирок не виносився, а тому відсутні підстави покладення на нього обов'язку відшкодувати позивачу завдану матеріальну та моральну шкоду як потерпілому від злочину, а факт завдання шкоди ОСОБА_4 не доведено.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, прокурора, ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, керувався положеннями ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України та дійшов висновку, що ОСОБА_3 має відшкодувати ОСОБА_4 майнову та моральну шкоду, оскільки завдав шкоду своїми неправомірними діями, за вчинення яких відносно нього було порушено кримінальну справу, яка, за його згодою, була закрита у зв'язку із спливом строків давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що ухвала про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності, не є обвинувальним вироком, а тому не може бути підставою для покладення на нього обов'язку відшкодувати позивачу завдану матеріальну та моральну шкоду, як потерпілій від злочину; а тому факт завдання такої шкоди має бути доведено у загальному порядку, що, на його думку, не доведено.
Проте доводи апеляційної скарги є неприйнятними,виходячи з наступного.
Суд першої інстанції не посилався на ч. 4 ст. 61 ЦПК України та не визнавав, що ухвала про звільнення ОСОБА_3 від відповідальності у зв'язку із спливом строків давності є преюдиціальною для цієї справи, а, покладаючи відповідальність на ОСОБА_3, виходив з того, що заподіяння шкоди через неправомірність дій відповідача та його вина доведена дослідженими та оціненими судом доказами.
За приписами ст. 22,23,1166,1167 ЦК України особа, якій завдано матеріальної та моральної шкоди, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загального правила, встановленого ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Тобто тягар доказування згідно з перерахованими нормами розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини у заподіянні шкоди.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
При цьому, як передбачено в ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Під час розгляду цивільної справи судом першої інстанції досліджувалися матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки останній, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, зловживаючи довірою свого знайомого ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, під приводом вирішення питання про працевлаштування сина останнього - ОСОБА_5 в одну із установ Управління виконання покарань Вільнянського району Запорізької області 12 вересня 2008 р. отримав від ОСОБА_4 1950 доларів США та 200 грн.
Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 5).
Зазначена ухвала не оскаржувалась в апеляційному порядку та набула законної сили (а.с. 69). Таким чином, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності не з реабілітуючих підстав.
ОСОБА_3 відсутність вини у заподіянні шкоди не довів, хоча тягар доказування його невинуватості відповідно до вищезазначених норм закону лежить саме на ньому.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд обґрунтовано виходив з того, що матеріали кримінального провадження та ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2013 року в силу ст. ст. 57,58, 59,64 ЦПК України є належними і допустимими письмовими доказами, які містять відомості щодо предмета доказування у даній цивільній справі, одержані в передбаченому законом порядку, та дав їм оцінку за правилами ст.212 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позовної давності для звернення з позовом є безпідставними, суд обґрунтовано визначив, що перебіг позовної давності розпочався з часу постановлення ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2013 року. З позовом прокурор звернувся 05.05.2014 р., тобто в межах встановленого ст.257 ЦК України строку.
Суд першої інстанції питання про відшкодування моральної шкоди вирішив у відповідності до вимог ст.ст. 23,1167 ЦК України, роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», врахував характер та глибину страждань ОСОБА_4 через неправомірність дій ОСОБА_3, наслідки цих дій, тривалість часу витраченого на поновлення прав, стан здоров'я та інші обставини і обґрунтування висновків виклав у рішенні у відповідності до вимог ст.ст.213,214 ЦПК України. Тому згідно зі ст.303 ЦПК України відсутні підстави для переоцінки доказів і для визначення моральної шкоди судом апеляційної інстанції. Доводів щодо розміру суми, стягнутої на відшкодування моральної шкоди, апеляційна скарга не містить.
Разом з тим, стягуючи у відшкодування матеріальної шкоди 16430 грн., суд допустився помилки в підрахунках, не звернувши увагу на те, що ОСОБА_3 повернув ОСОБА_4 10.02.2009 р. 6000 грн., що складає за курсом НБУ України на той час 750 доларів США. За розрахунками самого позивача неповернутою сумою залишилися 1200 доларів США (1950-750) та 200 грн. ( а.с.67 т.1 звор.). Таким чином, до стягнення підлягає 13680 грн. (1200х11.40)+200. Допущена помилка в підрахунку дозволяє в цій частині вийти за межі апеляційної скарги і змінити рішення суду.
Відповідно до ч.1,3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що у 2014 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2014 року становить 1218 грн.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір дорівнює 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.)
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір дорівнює 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,60 грн. (п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином на відповідача покладаються судові витрати в сумі 487,20 грн., які відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню в доход держави.
Керуючись ст. ст307,309 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2014 року змінити в частині майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 13680 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: