04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" серпня 2014 р. Справа№ 911/2475/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Ропій Л.М.
Сітайло Л.Г.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Жигадло І.Б., дов. від 31.12.2013 №42/10,
від відповідача Данилюк Л.В., дов. від 10.02.2014 №68,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2014
(дата підписання - 23.07.2014)
у справі №911/2475/14 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради
про стягнення 18324,86 грн
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2014 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 18324,86 грн задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 9884,08 грн 3% річних та 985,45 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2014 скасувати в частині відмовити в стягненні інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму пені, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач має право застосувати ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та нарахувати інфляційні втрати та 3% річних на суму пені, що була стягнута рішенням суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 13.08.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.08.2014) позивачу та відповідачу - 06.08.2014, долучені до матеріалів справи.
11.08.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.
13.08.2014 у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2014 скасувати в частині відмовити в стягненні інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму пені, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі №16/078-12/14 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 1093449,38 грн задоволено повністю.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 959046,45 грн основного боргу, 72060,83 грн пені, 15368,76 грн інфляційних втрат, 46973,34 грн 3% річних та 21868,99 грн судового збору.
Рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі №16/078-12/14 набрало законної сили.
12.11.2012 між позивачем та, в тому числі, з відповідачем укладено договір №253/517-ГУ про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків. Відповідно до договору кошти в сумі 50454,98 грн перераховуються позивачу для погашення заборгованості за природний газ згідно договору від 20.12.2010 №06/10-2525 ТЕ-17.
07.12.2012 між позивачем та, в тому числі, з відповідачем укладено договір №694/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого визначено порядок погашення відповідачем боргу в сумі 908591,47 грн (959046,45 грн стягнутих за рішенням у справі №16/078-12/14 - 50454,98 грн).
Відповідач погасив борг в сумі 959046,45 грн згідно укладених договорів, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.11.2012 №2 на суму 50454,98 грн та від 18.12.2012 №4 на суму 908591,47 грн.
Згідно банківських виписок з рахунку позивача фактично борг було погашено 26.11.2012 в сумі 50454,98 грн та 21.12.2012 в сумі 908591,47 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути 9884,08 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, а саме:
8021,46 грн 3% річних, нарахованих на суму 959046,45 грн за період з 16.08.2012 по 25.11.2012;
1862,61 грн 3% річних, нарахованих на суму 908591,47 грн за період з 26.11.2012 по 20.12.2012.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14).
З огляду на викладене вище, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 9884,08 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 4972,20 грн інфляційних втрат та 3468,58 грн 3% річних, нарахованих на суму пені 72060,83 грн за період з 09.11.2012 по 19.06.2014 колегія суддів зазначає наступне.
У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням (п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14).
Однак, при цьому слід мати на увазі, що визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.
Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.
Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.
Отже, рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2012 у справі №16/078-12/14 на користь позивача було стягнуто пеню, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, пеня у грошове зобов'язання не перетворилася, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 18.02.2014 у справі №3-2гс14 (щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вид неустойки - штраф).
Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму пені.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2014 у справі №911/2475/14 - без змін.
2. Матеріали справи №911/2475/14 повернути до Господарського суду Київської області.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Л.М. Ропій
Л.Г. Сітайло