11.08.2014 Справа № 920/1164/13
Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Кальченко А.М., розглянувши матеріали справи № 920/1164/13:
За позовом: Шосткинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми,
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача - Воронізька селищна рада Шосткинського району Сумської області,
смт. Вороніж, Шосткинський район, Сумська облать,
про відшкодування збитків в розмірі 62 696 грн. 37 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: представник Матюха Д.М. (довіреність № 10/-08 від 08.01.2014року);
Від відповідача: ОСОБА_1, представники ОСОБА_3 (пасп. серії НОМЕР_1 від 26.11.2010року); представник ОСОБА_4 (довіреність б/н від 12.08.2013 року);
Від третьої особи: не з'явився;
Прокурор: Кулинич Л.С. (посвідчення № 012848 від 07.11.2012 року);
Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумські області 62 696 грн. 37 коп. збитків, заподіяних самовільним і несанкціонованим розміщенням промислових відходів деревообробного виробництва (тирса деревинна), що призвело до засмічення земельної ділянки, які перерахувати одержувачу коштів Воронізькій селищній раді, а також стягнути з відповідача витрати пов'язані з розглядом справи.
Прокурор підтримує заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Воронізької селищної ради Шосткинського району Сумської області в судове засідання не з'явився, але надіслав лист № 811 від 06.08.2014 року, в просить суд розглядати справу без уповноваженого представника.
7 серпня 2014 року позивач подав додаткові матеріали в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач 08.08.2014 року надіслав додаткові пояснення б/н від 07.08.2014 року, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Прокурор надіслав додаткові пояснення щодо місця засмічення земельної ділянки.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та оцінивши надані докази, суд встановив:
Державною екологічною інспекцією в Сумській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Відповідно до статей 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів, інші державні органи відповідно до законодавства України, які можуть бути позивачами у цих правовідносинах.
Як зазначає прокурор та позивач у ході перевірки було встановлено факт порушення природоохоронного законодавства, у тому числі факт самовільного розміщення промислових відходів деревинного виробництва (тирса деревинна) 4 класу небезпеки, на суміжній земельній ділянці, без твердого покриття, що належить Воронізький селищній раді Шосткинського району, розташованій по АДРЕСА_1, та використовується відповідачем для розміщення відходів та ведення особистого селянського господарства за відсутності дозвільних документів на право використання вищезазначеної земельної ділянки. Загальна площа земельної ділянки засміченої відходами деревообробного виробництва (тирса деревинна) становить 0,079 га.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки, на вимогу Шосткинської міжрайонної прокуратури від 29.04.2013 року № 57/787 вих.13 дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності із розміщення, транспортування, переробки деревини, у тому числі при поводженні з відходами.
Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Відповідно до вищезазначеного закону Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України розроблено та затверджено наказом № 171 від 27.10.1997 року Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Позивачем відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» здійснено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 по АДРЕСА_1. Розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки становить 62 696 грн. 37 коп.
Відповідач з висновками перевірки не погоджується і пояснює, що тирса в його випадку не є відходами, оскільки реалізовується для подальшого використання, - отже на його думку, була відсутня необхідність в отриманні ліміту на обсяги утворення та дозволу на розміщення відходів.
Суд не може погодитись з цим твердженням відповідача, так як стаття 1 Закону України «Про відходи» передбачає, що Державний класифікатор відходів - це систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів.
Державним класифікатором відходів 005-96, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 року № 89 передбачається, що до відходів виробництва деревини і виробів з деревини та корку, виробів з соломи та матеріалів інших за кодом класифікації відходів № 2000.2.2.17 належить тирса деревинна.
Крім того стаття 1 Закону України «Про відходи» передбачає, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
В даному випадку відповідач при здійсненні власної господарської (виробничої) діяльності не використовував тирсу деревинну за місцем її утворення, і позбавлявся від неї шляхом продажу державному підприємству «Шосткинський агролісгосп», що підтверджується договором № 01/03/13 від 01.03.2013 року.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про порушення порядку оформлення результатів перевірки. Так, в акті перевірки позивач вказує, що встановлено факт самовільного розміщення промислових відходів деревинного виробництва (тирса деревинна) 4 класу небезпеки на суміжній земельній ділянці без твердого покриття, що належить Вороніжській селищній раді Шосткинського району, по АДРЕСА_1, в той же час на графічному зображенні земельної ділянки вказано розміщення тирси на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.
В акті огляду земельної ділянки вказується, що оглядалась земельна ділянка по АДРЕСА_1, в акті також міститься схема земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1. Проте на даній схемі позивач зазначає «земельна ділянка засмічена промисловими відходами (тирса дерев'яна)» поряд вказує адресу АДРЕСА_1. Нижче в акті вказується про розміщення тирси по АДРЕСА_1.
Співставивши схему ділянки в акті (вказується площа 0,3257га, та кадастровий план земельної ділянки за кадастровим номером 5925355300:03:003:0339 площею 0,3257 га.) можна зробити висновок, що позивач вказав розміщення засміченої земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, додані до матеріалів даної справи містять інформацію про засмічення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.
Проте в акті перевірки позивач вказує: «Під час обстеження земельної ділянки, яку використовує ФОП ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, встановлено факт самовільного розміщення промислових відходів деревинного виробництва (тирса деревинна) 4 класу небезпеки, на суміжній земельній ділянці, без твердого покриття, що належить АДРЕСА_1, … ». Для розрахунку шкоди позивач використовує нормативно грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 і потім надає розрахунок розміру шкоди в якому вказує АДРЕСА_1, але взагалі не вказує номера. Тобто позивач надав розрахунок заподіяння шкоди земельній ділянці, яку неможливо встановити.
Згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 року N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 року за N 285/2725 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року N 149, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до пункту 3.5. статті 3 вищезазначеної Методики при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.
Відповідно до п. 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ, де:
РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100;
ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м;
ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, кв.м;
КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;
КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;
КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.
Відповідно до пункту 5.6. методики, довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
При здійсненні Розрахунку відповідачем взято нормативно грошову оцінку землі, на якій тирса не розміщувалась. Позивачем неправомірно розраховано розмір заподіяної шкоди із застосуванням іншої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та надані позивачем графічні матеріали не містять безпосереднього визначення місця розташування тирси.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Прокурор та позивач доводять факт того, що юридичної адреси засмічена земельна ділянка на час перевірки не мала.
Однак в даному випадку йдеться про те, що матеріали перевірки містять суперечливі дані щодо місця розташування відходів, що в свою чергу, є перешкодою для об'єктивного та арифметично вірного розрахунку шкоди.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Сумській області (40000, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код 37970834) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1 720 грн. 50 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.08.2014 року.
Суддя І.В. Зайцева