ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8328/14 21.07.14
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - Приватне акціонерне товариство " 5-й Київський авторемонтний завод" про визнання договорів недійсними, за участю представників позивача - Шевченка Т.М. довіреність №б/н від 28.04.2014 року, відповідача - Макаревич О.В. довіреність №548/12 від 23.10.2012 року, від третьої особи - Буднік О.П., договір про надання правової допомоги №б/н від 17.02.2014 року,
У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсною генеральної кредитної угоди №010/14/375 від 19.05.2008 року, яка була укладена між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" та Приватним акціонерним товариством "5-й Київський авторемонтний завод" та про визнання недійсним кредитного договору № 012/14/412 від 24.06.2008 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.06.2014р.
18.06.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
03.07.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
03.07.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
03.07.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 16.07.2014 року.
15.07.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
15.07.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому позивач просив заборонити відповідачу укладати будь-які договори щодо відступлення прав вимоги до позивача за генеральною кредитною угодою №010/14/375 від 19.05.2008 року та кредитним договором № 012/14/412 від 24.06.2008 р.
Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.
16.07.2014 року в судовому засіданні від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
16.07.2014 року в судовому засіданні в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи судом відмовлено.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Оскільки потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування по справі у суду не має, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання.
16.07.2014 року в судовому засіданні оголошено перерву на 21.07.2014 року.
18.07.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відвід судді. Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.07.2014 року в задоволенні даної заяви судом відмовлено.
18.07.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, в задоволенні якого судом відмовлено, оскільки потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування по справі у суду не має.
18.07.2014 року через канцелярію господарського суду м. Києва позивач надав заяву з проханням призначити колегіальний розгляд справи, у задоволенні якого судом відмовлено.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.06.2008 р. в рамках генеральної кредитної угоди № 010/14/375 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" (позичальник) був укладений кредитний договір № 012/14/412 (далі - кредитний договір).
Згідно з розділом 1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 2 530 922,17 дол. США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 12.12.2014 р. Кредит надається позичальнику для рефінансування поточної заборгованості в іншому банку.
Плата за користування кредитом в строк по 23.06.2009 р. розраховується на основі процентної ставки в розмірі 12,25% річних (п. 2.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 6.5 кредитного договору вимоги кредитора щодо погашення кредиту підлягають задоволенню з отриманих від позичальника платежів у такій черговості:
- сплата пені та штрафів за неналежне виконання позичальником зобов'язань за цим договором;
- сплата прострочених процентів за користування кредитом;
- погашення простроченої до сплати основної суми заборгованості за кредитом;
- сплата процентів за кредитом;
- погашення основної суми заборгованості за кредитом.
Пунктом 8.1 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового повного погашення заборгованості позичальника за кредитом разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом, пеню, штрафи та інші платежі відповідно до цього договору.
Згідно з п. 8.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов'язань за цим договором протягом не більше 30 календарних днів з моменту її пред'явлення.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов'язань (п. 15.1 кредитного договору).
З матеріалів справи вбачається, що до кредитного договору № 012/14/412 були внесені зміни, які оформлені додатковими угодами, відповідно до яких ліміт кредитної лінії був змінений до 2 511 000,00 дол. США, змінені відсотки за користування кредитом та змінено графік погашення заборгованості.
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.12.2013 року у справі №910/15294/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" (позивача) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (відповідача) заборгованість за кредитною лінією за період з 01.12.2012 року по 03.12.2013 року в сумі 1 624 452,69 дол. США, заборгованість по процентах за користування кредитною лінією - 4 186,46 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 03.12.2013 р. становила 13 041 437,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що погашення кредиту відбувалось згідно розроблених відповідачем та наданих для підписання позивачу графіків погашення. В таких графіках визначалась загальна сума платежу на місяць без зазначення тіла кредиту і нарахованих на нього відсотків. До того ж, окрім сплати відсотків позивач має сплатити різноманітні комісії за користування позиченими коштами. Як наслідок, реальний розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становить значно вище ніж встановлені в договорах між кредитором та позичальниками і коливається на рівні 18% річних, що значно більше ніж встановлено в договорах з банком. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідач ввів його в оману щодо обставин укладення оспорюваних договорів, а тому просить суд визнати їх недійсними.
Частина 1 статті 207 ГК України визначає, що на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
У відповідності з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
У п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).
Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що обман - це активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, або пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. При цьому визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби особа дізналася про їх існування.
З положень генеральної кредитної угоди №010/14/375 від 19.05.2008 року, яка була укладена між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" та Приватним акціонерним товариством "5-й Київський авторемонтний завод" та кредитного договору № 012/14/412 від 24.06.2008 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-Авто" вбачається, що вони були підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про погодження кожної з сторін з умовами договорів, особисте волевиявлення сторін та їх укладення з тими умовами, що в них вказані.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, позивачем не надано суду доказів, що відповідачем навмисно було введенно в оману позивача та приховано повну та об'єктивну інформацію, що мала істотне значення для правочину.
При цьому, наявними в матеріалах справи копіями оспорюваних договорів стверджується той факт, що позивачу при отриманні кредиту умови договору були зрозумілі та відповідали його інтересам (п. 13.1.7. кредитного договору).
Позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, і тому у позові слід відмовити.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 28.07.2014 року.
Суддя С.О.Чебикіна