Справа № 686/10882/14-а
04 серпня 2014 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Палінчак О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому в якому просить визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити з 1 січня 2014 року пенсію відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, а тому має право відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання щомісячної додаткової пенсії, як інваліду другої групи в розмірі не менше вісьми мінімальних пенсій за віком та перерахунку додаткової пенсії у розмірі не нижче 75% пенсії за віком. Відповідач виплачує кошти всупереч вимогам чинного законодавства, чим порушує права позивача.
Представник відповідача подав до суду до суду свої заперечення в яких просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Судом об'єктивно встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1), якому встановлено другу групу інвалідності по причині наслідків чорнобильської катастрофи та призначено пенсію відповідачем як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Особам, віднесеним до категорії 1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам II групи, дітям - інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Бюджетним кодексом України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього кодексу та Закону по Державний бюджет України.
Розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 року «1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка є чинною.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що прийняття інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні даного спору суд виходить з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ підлягають застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Отже, за Конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, яким являється постанова Кабінету міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою керується відповідач, при вирішенні даного питання, слід застосовувати норму, яка має вищу юридичну силу, а саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже вказана постанова істотно зменшує розмір пенсії позивача по відношенню до розміру пенсії згідно норм закону.
Ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Бюджетним кодексом України передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього кодексу та Закону по Державний бюджет України.
Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами), статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94 із наступними змінами), Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 із наступними змінами), пункту "ж" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами), статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами), статті 43 Гірничого закону України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433 із наступними змінами), статей 6-1, 6-2, 6-3 та 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік(зміни набрали чинності 3 серпня 2014 року).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити по 03 серпня 2014 року, оскільки в подальшому Кабінетом Міністрів України встановлюватиметься розмір надбавки виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.
Керуючись ст.183-2 КАС України, ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суддя -
постановив:
позов задоволити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі меншому ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2014 року, неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2014 року по 03 серпня 2014 року з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
На постанову через суд першої інстанції, який її постановив, може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: О.М. Палінчак