Справа № 758/2677/14-ц
Категорія 20
07 серпня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Негановій Н. В. ,
при секретарі - Савіцькому Я. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 26.03.1993 року між позивачем та матір'ю відповідачки було укладено шлюб, з того часу він став проживати з дружиною і її чотирнадцятирічною дочкою (відповідачкою по даній справі) у квартирі АДРЕСА_1. Позивач брав активну участь у вихованні відповідачки як батько, добровільно забезпечував її всім необхідним для життя, навчання та повноцінного розвитку. Позивач намагався зробити все можливе, щоб дитина дружини відчувала, що в неї повноцінна сім'я, де є мати і батько, які разом піклуються про неї. Сам факт того, що відповідачка вирішила змінити прізвище на «ОСОБА_2» та по-батькові на «ОСОБА_2», на думку позивача, свідчить про фактичні родинні відносини між сторонами. Позивач зазначає, що проживає в одній квартирі з відповідачкою майже 20 років, є членом її сім»ї, і раніше у неї не виникало бажання його виселяти. Таке бажання у ОСОБА_2 з'явилося після того, як вона стала єдиним власником квартири та опинилася під впливом свого співмешканця ОСОБА_3 Ця квартира має велике значення для позивача, оскільки саме в ній він прожив найкращі миті свого життя. З моменту приватизації квартири у 1998 році позивач був її співвласником. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина відповідача - ОСОБА_4, після чого в порядку спадкування позивач та відповідачка отримали у власність по 1/6 частини квартири. У 2007 році відповідачка попросила ОСОБА_1 подарувати їй належну йому частину квартири. Позивач не заперечував, тому маючи намір позбавити відповідачку формальних проблем в майбутньому переоформленні квартири після його смерті, уклав з нею договори дарування належної йому частини квартири і дачі. Між позивачем та відповідачкою було укладено також усну домовленість про те, що після оформлення дарування належної позивачу частини квартири відповідачці він зможе безперешкодно проживати в цій квартирі. При цьому вони також домовились про те, що за будь яких обставин відповідачка не втратить спірну квартиру, оскільки позивач незадовго до смерті своєї дружини пообіцяв їй приглядати за її дочкою, аби та не наробила дурниць внаслідок свого молодого віку та за відсутності життєвого досвіду. Повністю довіряючи відповідачці, 08.11.2007 року позивач подарував відповідачці свою частину квартири АДРЕСА_1, а також подарував їй присадибну ділянку з дачним будинком. Після того, як відповідачка почала спільно проживати в квартирі з ОСОБА_3, вона забула всі домовленості та намагається всілякими нелюдськими методами вижити позивача з квартири. Приватний бізнес ОСОБА_3 з вирощування печериць, в якому з ним спільно працює і відповідачка на посаді бухгалтера, потерпає кризи і йому вкрай необхідні фінансові вливання. Саме тому, користуючись любов'ю та довірою з боку відповідачки, ОСОБА_3 вирішив розпорядитись її квартирою, продати її і виручені кошти спрямувати на розвиток власного бізнесу. При цьому між ОСОБА_3 та відповідачкою шлюб не укладений. Позивач зазначає, що виникає загроза безповоротної втрати дарунка - квартири, яка має для нього велику немайнову цінність. Крім того виникає загроза залишення відповідачки без житла, так як виручені кошти від продажу будуть також безповоротно витрачені ОСОБА_3 Також відповідачка ініціювала позов про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення. Позивач вважає, що ті відносини, які склались між сторонами у зв»язку з односторонньою відмовою відповідачки від виконання усної домовленості про гарантії проживання позивача в подарованій ним квартирі, є підставою для застосування положень ст.ст. 651, 652 ЦК України. Позивач, укладаючи з відповідачкою договір дарування частини квартири, не розраховував на можливість виселення його з цієї квартири та повної втрати ним житла внаслідок таких дій відповідачки, з якою він попередньо домовився про гарантії подальшого проживання в цій квартирі після укладення такого договору дарування. Іншого житла позивач не має, як не має і можливості його придбання. В разі усвідомлення можливості таких наслідків опинитись на вулиці без житла, позивач би не укладав з відповідачкою такого договору дарування або уклав би його на інших умовах. З моменту початку виживання позивача з квартири та виставлення квартири на продаж, одностороннього розірвання відповідачкою усної домовленості про проживання позивача у квартирі після укладання договору дарування своєї частини на її користь, у позивача виникають всі підстави для того, щоб з метою порятунку як самої квартири, яка для нього має велику немайнову цінність, так і з метою захисту майнових інтересів самої відповідачки, яка може стати жертвою шахрайських дій, звернутись до суду. Позивач просить розірвати договір дарування частини квартири АДРЕСА_1, укладений 08.11.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в редакції від 08.05.2014 року, просили позов задовольнити.
Відповідачка та її представник, а також третя особа ОСОБА_3 позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.
Представник Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явився, надіслав лист про розгляд справи за відсутності представника нотконтори.
Вислухавши сторони, третю особу ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 72,4 кв.м., належала на праві спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних частках кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.10.1998 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної держадміністрації м. Києва (а.с.7- копія свідоцтва).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.01.2007 року, актовий запис №1484 у відділі реєстрації смерті у м.Києві (а.с.8 - копія свідоцтва про смерть).
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями майна, а саме 1/3 частини спірної квартири, стали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і рівних частинах.
08.11.2007 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування частини квартири від 08.11.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Жук М.П., зареєстровано в реєстрі за №2-3643 (а.с.106-107 - копія договору дарування).
Позивач та його представник в судовому засіданні стверджували, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала усна домовленість про те, що відповідачка гарантує проживання позивача в подарованій квартирі, але порушила цю домовленість і звернулась до суду з позовом про виселення позивача із спірної квартири. Укладаючи договір дарування своєї частини квартири ОСОБА_2, позивач розраховував на досягнуту між ними домовленість про його проживання в цій квартирі, а якби передбачав можливість свого виселення, то ніколи б не уклав договір дарування. За таких обставин позивач вважає, що договір дарування має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651, ч.2 ст.652 ЦК України.
Відповідачка заперечує таку домовленість з позивачем, а стверджує, що позивач з власної ініціативи подарував їй свою частину квартири і пообіцяв, що в разі утворення нею своєї сім'ї він залишить квартиру і піде проживати в інше місце.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як стверджував в судовому засіданні позивач, договір дарування своєї частини квартири він уклав з власної ініціативи. При цьому позивач розумів, що власником всієї квартири стає відповідачка. В самому договорі дарування не зазначено про домовленість сторін щодо проживання позивача в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що знають про те, що позивач з власної ініціативи подарував відповідачці свою частину квартири, а вона гарантувала його проживання в цій квартирі після укладення договору дарування.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, допитані в судовому засіданні за клопотанням відповідачки, також в суді підтвердили, що ОСОБА_1 з власної ініціативи подарував відповідачці свою частину квартири, але обіцяв звільнити її після створення відповідачкою своєї сім'ї.
Суд не приймає до уваги пояснення свідків, допитаних за клопотаннями позивача і відповідачки, оскільки ані при укладанні договору дарування, ані при домовленості сторін свідки присутні не були, а знають про ці обставини зі слів сторін.
09.07.2014 року Апеляційним судом м. Києва постановлено рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення (а.с.161).
Оскільки договір дарування має односторонній характер, і його метою є передача власником (дарувальником) свого майна у власність іншої особи (обдарованого) без отримання будь-якої взаємної винагороди, суд вважає, що статті 651 та 652 ЦК України не можуть застосовуватись щодо розірвання договору дарування.
Чинним законодавством, а саме ст. 727 ЦК України передбачено розірвання договору дарування на вимогу дарувальника за певних умов. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим.
Позивач та його представник в судовому засіданні стверджували, що спірна квартира для позивача має велику немайнову цінність, а на даний час виникла загроза безповоротної втрати дарунка, адже відповідачка має намір продати квартиру.
Відповідачка в судовому засіданні заперечувала проти таких доводів позивача, пояснивши, що наміру продавати квартиру вона не має.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що обдарована ОСОБА_2 створює загрозу безповоротної втрати дарунка. Посилання позивача на оголошення в інтернеті (а.с.6) суд не приймає до уваги, оскільки з оголошення не вбачається, що на продаж виставлена саме спірна квартира.
Щодо строку позовної давності, то суд вважає, що він позивачем не пропущений, оскільки про порушення свого права внаслідок обставин, якими обґрунтовує позов, він дізнався в листопаді 2013 року.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не може бути задоволений.
На підставі наведеного, ст.ст. 651, 652, 717, 727 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Чотирнадцять київська державна нотаріальна контора про розірвання договору дарування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н. В. Неганова