Справа № 369/5929/14-к
Провадження № 1-кп/369/260/14
іменем України
04.07.2014 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200001194 від 08.05.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який має неповну середню освіту, офіційно не працюючого, раніше не судимого відповідно ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
встановив:
07.05.2014 року близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, задля власного збагачення, підійшов до припаркованного на узбіччі дороги автомобіля марки «ЗАЗ Ланос», д/н НОМЕР_2 , скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб поблизу, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, через незачинені водійські двері потрапив до салону вищевказаного автомобіля, звідки таємно викрав належну ОСОБА_4 чоловічу шкіряну сумку чорного кольору, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 8000 грн. Викрадені грошові кошти ОСОБА_5 привласнив та розпорядився ними на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 8000 гривень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред'явленому обвинуваченні визнав, підтвердив обставини вчиненого, суду показав, що він працював у ОСОБА_4 на будівництві. 07.05.2014 року він прийшов на роботу в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, під час виконання роботи в нього виник умисел на викрадення сумки ОСОБА_6 , яка знаходилась в його автомобілі. Скориставшись тим, що ОСОБА_4 не зачинив свій автомобіль, ОСОБА_5 , відчинивши двері до автомобіля, взяв чорну сумку та побіг на зупинку громадського транспорту. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_5 щиро розкаявся, просив його суворо не карати та не позбавляти волі, зазначив, що він має намір відшкодувати потерпілому завдану шкоду в повному обсязі.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що займається будівництвом парканів, 21.04.2014 року у нього почав працювати ОСОБА_5 07.05.2014 року, працюючи на об'єкті по АДРЕСА_2 , він залишив свій автомобіль «ЗАЗ Ланос» біля вищевказаної ділянки незачиненим. Під час роботи ОСОБА_4 та його працівники працювали на різних ділянках, а тому він не бачив свого автомобіля, а в подальшому помітив зникнення ОСОБА_7 , після чого виявив зникнення своєї сумки, в якій знаходились 8000 грн. Просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 8000 грн. завданої шкоди та просив обвинуваченого не позбавляти волі.
Окрім таких показів, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки грошей потерпілого ОСОБА_4 підтверджується сукупністю письмових доказів, які були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження, а саме: витягом з кримінального провадження № 12014110200001194 (том 2 а.с. 1); заявою ОСОБА_4 від 07.05.2014 р. № 7353/1465, у якій він просить прийняти міри до розшуку його документів, а саме: паспорт (серія НОМЕР_3 , виданий Голосіївський РУ ГУ МВС, права, техпаспорт на авто), грошові кошти у сумі 8000 грн., які викрали 07.05.2014 р. о 10:30 з його автотранспорту ЗАЗ Lanos, д/н АА8345МІ, котрий знаходився по вул. Катерини Білокур в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області (том 2 а.с. 5); протоколом огляду від 08.05.2014 року, під час якого оглянуто автомобіль «ЗАЗ Lanos», д/н НОМЕР_2 , з якого відбулось викрадення шкіряної сумки чорного кольору (том 2 а.с. 6).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дали правдиві послідовні показання, які підтверджуються дослідженими у справі письмовими документами.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 помилково кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ознакою повторності, виходячи з наступного.
Так, відповідно вимоги про попередні судимості (том 2 а.с. 29), ОСОБА_5 був засуджений вироком від 05.12.2005 року Ірпінського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі та 25.04.2008 року був звільнений з Бориспільської виправної колонії Київської області (№119) по відбуттю покарання.
Згідно ст. 12 КК України злочин за ч. 1 ст. 187 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Такими, що не мають судимості, відповідно п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Таким чином, на момент вчинення крадіжки 07.05.2014 року, ОСОБА_5 вважався таким, що не має судимості, оскільки строк погашення судимості закінчився 25.04.2014 року, тобто через 6 (шість) років з моменту відбуття ним покарання.
Враховуючи вищевикладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та вважає його вину доведеною саме в цьому обвинуваченні.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, характеризуючі дані його особи, думку потерпілого, ставлення до вчиненого, наслідки вчиненого ним діяння.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 185 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_5 раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України (том 2 а.с. 29), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (том 2 а.с. 32-33), за місцем проживання характеризується посередньо (том 2 а.с. 34), обставиною, що пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у щирому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено, а тому, з урахуванням викладеного, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілого, вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті, зі звільнення від відбування покарання та встановленням іспитового строку, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про заявлений у справі цивільний позов суд керується вимогами ст. ст. 127-129 КПК України та вважає, що позові вимоги потерпілого ОСОБА_8 підлягають повному задоволенню, оскільки викрадені у нього кошти ОСОБА_5 за час розгляду кримінального провадження потерпілому не повернув.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження та запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , 8000 (вісім тисяч) грн. завданої матеріальної шкоди.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення прокурором, потерпілими, обвинуваченим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1