Справа № 464/6414/14-к
пр.№ 1-в/464/701/14
15.07.2014 року
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
представника ЛВК ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові клопотання засудженого ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році»,-
ОСОБА_5 , засуджений 27.04.2012р. вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці за ч.2 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, за виключенням житла, з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з торгівлею на строк 2 роки, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 році» та звільнити його від відбуття покарання у виді позбавлення волі.
Заслухавши в судовому засіданні в режимі відеоконференції пояснення засудженого, який заяву підтримав, пояснення представника адміністрації ЛВК №48, який заперечив проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, висновок прокурора в заперечення клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.
За вимогами ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Пунктом «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» передбачено, що амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
З вимоги УІАЗ ГУМВСУ України від 27.07.2011р., вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, зокрема: 25.06.2001р. Ленінським районним судом м.Чернівці за ч.2, 229-1, ст.44 КК України (в редакції 1960р.) до 4 років позбавлення волі. На даний час ОСОБА_5 відбуває покарання в ЛВК №48 за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27.04.2012р., яким його визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.306, ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, за виключенням житла, з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з торгівлею на строк 2 роки.
Враховуючи вищевикладене, те, що ОСОБА_5 двічі судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, відтак, у відповідності до п.«в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» можливість застосування до нього амністії виключається, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі ст.ст. 85, 86 КК України, ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, ст.ст.1, 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 14.05.2014р. та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
в задоволені клопотання ОСОБА_5 про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Львівської області протягом семи діб з дня її проголошення.
Головуюча: