04.08.2014р. Справа № 876/4115/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Іщук Л.П.,
судді Яворського І.О.,
за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,
за участю представників:
апелянта (відповідача у справі): Краснопольська Ю.Р.,
позивача у справі: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, м.Львів
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а
за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
20.11.2013р. позивач: ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просив, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.01.2014р., визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Міндоходів від 04.11.2013р. №675-о "Про звільнення ОСОБА_3"; поновити ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці Міндоходів з 04.11.2013р.; стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.11.2013р. по винесення рішення у даній справі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів від 04.11.2013р. №675-о "Про звільнення ОСОБА_3"; поновлено ОСОБА_3 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці Міндоходів з 04.11.2013р.; стягнуто з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 8760,37грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Львівська митниця Міндоходів, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що наказ Львівської митниці Міндоходів від 04.11.2013р. №675-о "Про звільнення ОСОБА_3" із займаної посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України є таким, що винесено з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки Львівською митницею Міндоходів доведено належним чином те, що відбулось скорочення чисельності працівників та те, що позивач не мав переважного права на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України, так як не належав до більш кваліфікованих працівників.
У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 04.08.2014р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Краснопольська Ю.Р., яка доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала в повному обсязі, зазначила, що оскаржуване рішення є незаконним, просила скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у справі: ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте на основі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення представників апелянта (відповідача у справі) та позивача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід змінити, з огляду на наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 24.09.2012р. ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Львівською митницею, правонаступником якої є Львівська митниця Міндоходів, та займав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська".
26.06.2013р. ОСОБА_3 було попереджено про можливе наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013р. №80, що підтверджується попередженням про наступне вивільнення (а.с.9).
Наказом Львівської митниці Міндоходів від 04.11.2013р. №675-о "Про звільнення ОСОБА_3" позивача з 04.11.2013р. звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників Львівської митниці (а.с.10).
Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012р. №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.
Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.
Львівська митниця Міндоходів зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.04.2013р., ідентифікаційний код 38700759.
За вимогами ч.1 ст.569 Митного кодексу України, посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, відтак, служба ОСОБА_3 в митних органах відноситься до публічної служби.
Відповідно до вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених цією статтею.
За вимогами п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із вимогами ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Частиною 2 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Відповідно до вимог ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації та особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем всупереч вимог ст.49-2 КЗпП України не було взято до уваги переважне право ОСОБА_3 на залишення на роботі, оскільки не враховано тривалий безперервний стаж позивача (близько 20 років) в митних органах, постійне підвищення останнім кваліфікації, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації ОСОБА_3 від 15.04.2010р. №ПК10-037 (а.с.13).
Відповідно до вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Вказаною нормою визначено обов'язок власника або уповноваженого ним органу, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Як вбачається з штатного розпису Львівської митниці на 2013 рік, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки голови Державної митної служби України, та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого заступником Міністра - керівником апарату вбачається, що загальна кількість посад відділу у якому працював позивач, становила та становить 31 штатних одиниць (а.с.65, 78-79).
Наявними в матеріалах справи службовими записками від 04.12.2013р. №7/40-306-ЕП та від 22.01.2014р. №13-70-04/45-27-ЕП підтверджується, що у відповідача станом як на день звільнення позивача, так і на час розгляду справи у суді першої інстанції були наявні вакантні посади старшого інспектора, тобто рівнозначні посади.
Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не було запропоновано ОСОБА_3 іншої роботи, що свідчить про ухилення митного органу від виконання імперативної норми КЗпП України в частині переведення позивача на відповідну посаду в Львівську митницю Міндоходів.
Згідно із вимогами ст.1 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2013р. №4312-VI, єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація, тобто, процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.
Відповідно до Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення), з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу" та інших нормативно-правових актів.
Згідно із вимогами п.11 Положення, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.
Відповідно до вимог абз.3 п.12 Положення, у разі прийняття рішення про невідповідність державного службовця займаній посаді комісія рекомендує керівникові перевести цього державного службовця за його згодою на іншу посаду, що відповідає його професійному рівню, або звільнити із займаної посади.
Таким чином, законодавством не передбачено безумовне звільнення працівника у зв'язку із низьким рівнем знань. Крім того, слід зауважити, що оскаржуваний наказ про звільнення не містить посилання на незадовільне складання тестів позивачем при перевірці професійних знань та визначення рівня кваліфікації посадових осіб Львівської митниці чи недотримання позивачем вимог наказу №66 від 03.07.2013р. "Про проведення перевірки знань".
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що єдиним способом оцінки кваліфікації працівника є атестація.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться витяг результату проходження тестування (а.с.117), з якого вбачається що ОСОБА_3 склав іспит на оцінку "добре".
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на "низький рівень знань" як на беззаперечну підставу для звільнення позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до вимог ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.
Як вбачається з тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів (а.с.68), на митному пості "Рава-Руська" значиться 15 посад старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці Міндоходів, всього по відділу - 31 посада, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці Міндоходів, оскільки, в даному випадку, має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглось місце роботи ОСОБА_3
Статтею 71 КАС України встановлено обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не забезпечено всі права працівника при звільненні та не надано достатніх аргументів та доводів, які б свідчили про те, що оскаржуваний наказ від 04.11.2013р. №675-о "Про звільнення ОСОБА_3" видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому такий є протиправним та підлягає скасуванню, апеляційна скарга в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовує, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Правильно встановивши необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції неправильно обраховано суму, яку необхідно стягнути з Львівської митниці Міндоходів, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність зміни постанови Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а в частині стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до вимог ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
суд, -
1. Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задоволити частково.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. у справі №813/8766/13-а за позовом ОСОБА_3, АДРЕСА_1 до Львівської митниці Міндоходів, м.Львів про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - змінити в частині стягнення з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і викласти п.4 резолютивної частини постанови у наступній редакції:
"4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2013р. по 03.03.2014р.".
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя Л.П. Іщук
Суддя І.О. Яворський
Повний текст постанови виготовлено на підписано 07.08.2014р.