Справа № 183/5175/14
№ 1-кп/183/481/14
іменем України
08.08.2014 року Новомосковский міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 1-кп/183/481/14 стосовно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Щорськ Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, старшого солдата військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , холостого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, суд -
17 травня 2014 року Криничанським РВК Дніпропетровської області старшого солдата ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 . Того ж дня наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 17.05.14 р. № 8, ОСОБА_4 зараховано у списки частини та призначено на посаду діловода тилу військової частини.
Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини - польова пошта НОМЕР_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
09 червня 2014 року так і в подальшому старший солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 під час мобілізації на особливий період, умисно, самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд у АДРЕСА_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, на зв'язок з керівництвом військової частини - польова пошта НОМЕР_1 не виходив, заходів щодо повернення до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період не вживав.
08 липня 2014 року старший солдат ОСОБА_4 самостійно прибув до Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та заявив про себе.
Таким чином, в період з 9 червня 2014 року по 8 липня 2014 року, старший солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 та без поважних причин ухилявся від проходження військової служби тривалістю понад десять днів, але не більше місяця.
Дії старшого солдата військової частини - польова пошта В НОМЕР_2 ОСОБА_4 , що виразилися у самовільному залишенні військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, кваліфіковані за ч. 2 ст. 407 КК України.
Під час досудового розслідування, 29 липня 2014 року між прокурором Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, кримінальних правопорушень невеликої чи середньої тяжкості, тяжких кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним правопорушенням середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а також відсутні умови, що суперечать інтересам суспільства, чи порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 є встановленою, його дії належить кваліфікувати за ч.2 ст. 407 КК України, як у самовільному залишенні військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
При призначенні покарання суд вважає за необхідне призначити узгоджену між сторонами міру покарання.
При цьому суд враховує, що обвинувачений раніше не був судимий, за місцем проживання та за місцем служби характеризується позитивно, скоїв злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Обставиною, що пом'якшує покарання визнається щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, тому з урахуванням визнання вини обвинуваченим, суд вважає за можливе призначити йому покарання без ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373-376, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 29 липня 2014 року про визнання винуватості між прокурором Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Суддя ОСОБА_1