29 липня 2014 р.Справа № 820/5831/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 820/5831/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ"
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.03.2014 року за № 0000962205 та за № 0000952205.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. по справі № 820/5831/14 адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.03.2014 року за № 0000962205 та за № 0000952205.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не досліджено реальність здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Укр-Композит», ТОВ «ТД Грейф». Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. по справі № 820/5831/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ЛЕГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, про що було складено акт №418/20-34-22-05/14111810 від 05.03.2014 року (т.1, а.с.11-82).
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати у сумі 54802 грн.; пп. 198.4, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 15279 грн.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем від 20.03.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000962205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 15279 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 5974,00 грн. та №0000952205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 12431 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 456,50 грн.(т. 1 а.с. 9-10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0000962205 та №0000952205 від 20.03.2014 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Укр-Композит», ТОВ «ТД Грейф».
Як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "ЛЕГ" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Композит" (продавець) укладено договір №031011 від 03.10.2011 року. За умовами укладеного договору продавець реалізує покупцю продукцію, номенклатура та ціна якої зазначається в рахунках продавця (т. 1, а.с. 87-88).
Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Укр-Композит" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунок-фактура № СФ-0000015 від 11.10.2011 року, видаткова накладна № РН-000016 від 11.10.2011 року, податкова накладна №1 від 11.10.2011 року, оборотно-сальдова відомість, картка рахунок, журнал реєстрації довіреностей та штатних розклад ТОВ Фірми "ЛЕГ" (т. 1, а.с.89-92, т. 2, а.с. 28-30)
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявне платіжне доручення (т.1, а.с. 90).
У підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ "Укр-Композит" від 03.10.2011 року, позивачем надані до матеріалів справи докази використання придбаних товарно-матеріальних цінностей для виготовлення власної продукції, докази наявності виробничого устаткування та докази подальшої реалізації виготовленої продукції: видаткові накладні, вантажна митна декларація, оборотно-сальдова відомість, договір оренди обладнання, устаткування (т. 2, а.с. 41-70, 86-105).
Також з матеріалів справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "ЛЕГ" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Грейф" (підрядник) було укладено договір підряду №6/06 від 17.06.2011 року. За умовами укладеного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту м'якої крівлі офісної споруди по вул. Північна, 2-Б в м. Харків (т. 1, а.с. 93-94).
Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "ТД "Грейф" підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: кошторис, відомість ресурсів до кошторису на капітальний ремонт м'якої крівлі споруди, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт №1, відомість ресурсів до акт приймання виконаних будівельних робіт №1, податкові накладні № 13 від 23.06.2011 року, № 12 від 13.07.2011 року, № 13 від 14.07.2011 року, оборотно-сальдова відомість, картка рахунку (т.1, 95-111, т. 2, а.с. 32-40).
Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні платіжні доручення (т.1, а.с. 105-107).
Також з матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківської міської ради Харківської області ХІХ сесії ХХІІІ скликання від 29.12.2000 року перейменовано вулицю Північну м. Харкова у вулицю імені П.Свистуна м. Харкова (т. 2, а.с. 3).
У підтвердження реальності умов укладеного правочину із ТОВ "ТД "Грейф", позивач надав до суду договір № 2316 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 21.07.2005 року, відповідно до умов якого позивач (орендар) приймає у строкове платне користування у Тролейбусного депо №3 ХПК "Міськелектротранс" (орендодавець) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою м. Харків, вул. Свистуна, 2-б, загальною площею 217,5 м-2 (т. 1, а.с.144-157).
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
У відповідності п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
З огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних послуг, є факт реального придбання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг або ж призначення останніх для такого використання.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем та ТОВ "Укр-Композит", ТОВ "ТД "Грейф" належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Як вбачається зі змісту акту перевірки № 418/20-34-22-05/14111810 від 05.03.2014 року, висновки податковим органом первиними документами не аргументовані, а зроблені на підставі виключно актів: ДПІ у Шевченківському районі м. Запорожжя №31/22-14/33431918 від 05.03.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укр-Композит" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аркада І К» за період жовтень, гружень 2001 р. та січень 2012р.» та Новодолазької ОДПІ № 342/20-20-22-08/36563291 від 16.12.2013 року «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Грейф" з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 01.11.2013 р.», якими встановлено відсутність ознак здійснення господарських відносин ТОВ "Укр-Композит" та ТОВ "ТД "Грейф" з посиланням на акти перевірок інших податкових органів, складений стосовно контрагентів позивача. Колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено право відповідача в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання використовувати акти перевірок інших суб'єктів господарювання як єдину підставу для висновку про порушення приписів податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення від 20.03.2014 року за № 0000962205 та за № 0000952205.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 р. по справі № 820/5831/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2014р. по справі № 820/5831/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.