29 липня 2014 р. Справа № 820/4/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/4/14
за позовом ОСОБА_1
до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання незаконною та скасування вимоги,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-40-У від 08.11.2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/4/14 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу № Ф-40-У від 08.11.2013 року, прийняту Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області стосовно ОСОБА_1.
Відповідач, Красноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права та зазначає, що судом першої інстанції було не вірно зроблено висновок, що позивач у 2011 році був звільнений від сплати єдиного податку, оскільки була платником єдиного податку у період, коли виникла заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/4/14, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі від 22.11.2013 р. № 1878/03-15, який надійшов до податкового органу, ОСОБА_1 за 2011 рік до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі не надана була річна звітність та не сплачено єдиний соціальний внесок за 2011 рік, у зв'язку з чим Пенсійним фондом України позивачу нарахована сума єдиного соціального внеску на 2011 рік та штрафна санкція. В обліковій картці з єдиного соціального внеску у ОСОБА_1 станом на 31.12.2012 р. рахується недоїмка у сумі 4010,30 грн.
Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області стосовно ОСОБА_1 було складено вимогу № Ф-40-У від 08.11.2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску на суму 4010,30 грн.
Не погодившись з вимогою податкового органу, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як платник єдиного податку відповідно ст. 6 Указу Президента №727/98 від 28.06.199 р. звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки сплачував його у складі єдиного податку, а тому вважає, що оскаржувана вимога не відповідає нормам діючого законодавства.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 р., платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" база нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої ним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно п.2 ст. 6 вищезазначеного Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до ч.1 п. 7. ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
У відповідності до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ч. 1, 2 Розділу ІІІV зазначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред'явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року. З дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи встановлено, що згідно листа Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі від 22.11.2013 року №1878/03-15, ФОН ОСОБА_1 за 2011 рік до Управління Пенсійного фонду України не надана річна звітність, а також не сплачено єдиний соціальний внесок за 2011 рік (а.с. 93-94). Позивачем цей факт не заперечується. Станом на 01.10.2013 року вимога по сплаті боргу по ФОН ОСОБА_1 УПФУ в Кегичівському районі не виставлена, що підтверджується актом звірки по виставленим вимогам по єдиним соціальним внескам між Кегичівським відділенням Красноградської ОДПІ та Управлінням Пенсійного фонду України в Кегичівському районі (а.с. 96-97).
У зв'язку з тим, що позивачем у 2011 році не надана річна звітність, а також не сплачено єдиний соціальний внесок, відповідачем було сформовано та направлено вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 4010,30 грн.
На запит Харківського апеляційного адміністративного суду Красноградською ОДПІ були надані документи, які свідчать про те, що ОСОБА_1, зареєстрована та знаходиться на обліку як платник податків з 29.11.2006 року за № 411. ОСОБА_1, як фізична особа підприємець в 2011 році була платником фіксованого податку на доход і фізичних осіб.
Лише з 14 січня 2012 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с. 155)
30 травня 2012 року позивачем було отримано свідоцтво платника єдиного податку, про що свідчить копія корінця свідоцтва (а.с. 156).
Відповідно до Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» з 1 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів України розпочинає процедуру адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саму прийматиме та оброблятиме звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та контролюватиме правильність нарахування та своєчасність сплати.
За таких обставин колегія судів дійшла висновку, що відповідач прийняв правомірно вимогу про сплату боргу № Ф-40-У від 08.11.2013 року.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що відповідач при прийнятті вимоги про сплату боргу № Ф-40-У від 08.11.2013 року діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з врахуванням всіх обставин справи.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставин справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 820/4/14 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
Повний текст постанови виготовлений 04.08.2014 р.